У Києві "покращуються" меморіали Другої світової. ФОТО

Меморіали, пов'язані з визволенням Києва від нацистів, перебувають у занедбаному стані. За час, що минув від 60-річного ювілею, знакові місця, які зазвичай відвідуються під час святкування цих подій, було значно "покращено".

Про це повідомляє блогер Микола Афанасьєв.

За словами блогера, "особливо швидко "покращення" відбувалося в період 2010-2012 років".

Меморіал Невідомому солдату у парку Вічної слави має потрощені гранітні плити, зазначає автор.

 

"Покрадені бронзові елементи оформлення замінили на іржаві металеві, - пише Афанасьєв. - Через це майже всі гранітні плити навколо Вічного вогню забруднені іржею":

За словами блогера, красти бронзові елементи оздоблення почали одразу з березня 2010 року. І зараз замість оздоблення алеї з кольорових металів його "покращено на напівзітлілі дошки та перфоровані іржаві металеві листи":

 Крупний план дощок та іржі замість бронзи

На Алеї Полеглих Героїв - єдиному місці, де ще залишилися бронзові елементи оздоблення - покрадено усі їхні кріплення, пише автор:

 Зниклі кріплення

А ось як це виглядало узимку 2010 року:

Бронзові елементи починають замінюватися на залізні

Автор пише: "Покращили і музейний комплекс Великої Вітчизняної війни 1941-1945 року - парканчиком...

...та платним входом до Алеї пам'яті, закладеної до 40-річчя Перемоги...

 

....яку з серпня 2010 використовують у якості організованної громадської вбиральнi".

 Туалет на Алеї Пам'яті

Блогер нагадує, що указ президента "Про заходи у зв'язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" вимагає від урядових органів провести "упорядкування військових поховань, ремонт та реставрацію меморіалів, пам'ятників, обелісків, пам'ятних знаків...".

Нагадаємо, з 2012 року уряд Азарова будує поруч із Алеєю Загиблих Героїв у Парку Слави новий меморіальний комплекс - алею Воїнської Слави.

Відвідини меморіалу Невідомого солдата у Парку Слави - частина державного протоколу України, разом із Меморіалом пам'яті жертв Голодомору. Їх відвідують іноземні делегації під час державних і офіційних візитів.

Дивіться також: "Битва за Київ. Як це було. ФОТО"

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.