Вікіпедія визначила 10 найкращих фотографій пам'яток. ФОТО

Громадська організація "Вікімедіа Україна" підвела підсумки конкурсу "Вікі любить пам'ятки - 2013", відібравши найкращі світлини. Серед фотографій-переможниць найбільше пам'яток - з Одеси, Галичини, Чернівців і Криму.

Про це повідомляє прес-служба організації.

За час проведення конкурсу від 604 учасників було отримано 35 710 фотографій, загальний розмір яких склав 109 215 мегабайт.

 Мечеть Джума-Джамі в Євпаторії (Крим). Збудована у XVI сторіччі, названа на честь фундатора, кримського хана Девлета І Герая. Фото: Євген та Ольга Махоньки

Конкурс тривав з 1 по 30 вересня з метою поширити знання про культурну спадщину світу, зібравши фото усіх пам'яток культурної спадщини та проілюструвавши ними статті у Вікіпедії.

 Архітектурний ансабль вул. Ольги Кобилянської в Чернівцях, поч. XX сторіччя. В часи Австро-Угорської імперії вулиця мала назву Панська (Герренґассе). Фото: Максим Присяжнюк

Нагородження переможців конкурсу відбудеться 9 листопада у Києві. На церемонію запрошено усіх фіналістів.

Керч (Крим). Царський Курган (IV ст. до н.е.)— одна з найбільших уцілілих поховальних споруд полісів Стародавньої Греції. Вочевидь, ідеться про Боспорську державу. Фото: Анатолій Щербак

Світлини українських учасників буде презентовано на суд міжнародного журі.

 Замок князів Острозьких у Дубно (Рівненська область). Збудований у XV сторіччі, реставрований на початку XVII-го у стилі ренесансу, бастіонного типу за сучасними італійсько-голандськими зразками. Фото: Катерина Байдужа

До 18 листопада Вікіпедія оголосить найкращого фотографа історичних пам'яток світу.

А це фото з другої десятки переможців. Дзвіниця Вознесенського монастиря в Переяславі (Київщина). Збудована в 1700 році на кошти гетьмана Івана Мазепи. Фото: Антон Петрусь

У 2012 році Україна була четвертою за кількістю сфотографованих історичних об'єктів у рамках конкурсу "Вікі любить пам'ятки".

Дивіться також:

Топ-16 переможців конкурсу Вікіпедії. ФОТО

Карпатські церкви - у списку Світової Спадщини. ФОТО

"Найісторичніша" станція київського метро - у топ-20 Європи. ФОТО

Радянська індустріальна забудова. Її зробили капіталісти. ФОТО

Замки і храми Західної України з повітря. ФОТО

Львів сьогодні і 100 років тому. ФОТО

Інші матеріали за темою "Архітектура"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.