"Найісторичніша" станція київського метро потрапила в топ-20 Європи. ФОТО

Станцію метро "Золоті Ворота" у Києві визнали однією з найбільш вражаючих у Європі. Крім красивого оформлення, станція є ще й справжнім літописом історії України - середньовічної і не тільки.

В опублікованому британським виданням "The Daily Тelegraph" переліку з 22 найгарніших європейських станцій метрополітену є і наші "Золоті Ворота", повідомляє "УП.Життя".

Раніше "Золоті Ворота" визнавалися однією з найкрасивіших станцій у всьому світі - за рейтингом американського туристичного видання BootsnAll.

"Вийшовши на вулицю, ви опинитеся у центрі кварталу Верхнього міста, прямо біля Золотих воріт - однієї з найвідоміших пам'яток Києва, - коментували американці. - Архітектори не помилилися - цілісне враження від станції плавно стає враженням від міста".

Центральний зал станції відтворює велич Київського князівства. Фото: ua.wikipedia.org

ІП нагадує, що збудована у 1989 році "під Київську Русь" станція є ще й справжнісіньким історичним довідником.

 Над кожним виходом до платформ - мозаїчні зображення видатних осіб або архітектурних пам'яток середньовічного Києва

Урядова комісія вирішила, що станція повинна відображати культуру Київської Русі. Високі склепіння, масивні металеві світильники, круглі арки, приземкуваті колони з візантійськими капітелями, сірий граніт на підлозі і білий мармур з імітацією середньовічної плінфи (цегляної кладки) на стінах - все це стилізовано під легендарні князівські часи.

У декоративному оформленні масштабно використані мозаїчні панно. Мозаїкою прикрашені арки при вході до ескалаторних тунелів:

 Це і наступні фото (якщо не зазначено інше): Геннадій Мойсенко з сайту kiev-book.narod.ru

В арках, що з’єднують колони центрального залу, з мозаїки викладені зображення. Переважно це портрети великих князів Київських, із підписами і датами правління.

 Войовничий князь Святослав Хоробрий (правив у 957-969 рр.). Рік тому на Хортиці з дна Дніпра виловили розкішний меч, який міг належати Святославу

Якщо пройти уздовж платформи, а потім - у зворотньому напрямку уздовж іншої, то можна дізнатися про всіх відомих правителів Києва, від Кия до Данила Галицького.

Останній у переліку київський князь Данило Галицький (1238-1240) не зміг захистити місто від монгольської навали, але утримав свою владу в Галицько-Волинській державі і заснував Львів

Нема хіба що зображення Ігора Ольговича, який правив усього 12 днів у 1146 році, а потім був усунутий від влади і убитий розгніваними демонстрантами.

Крім середньовічних політиків, на мозаїках також зображені відомі особистості Київської Русі...

Нестор-літописець - піонер історичної і літературної справи в Україні

...і кам'яні храми Києва домонгольської доби:

 Успенський собор Києво-Печерської лаври було підірвано у 1941 році. В СРСР важалося, що це зробили німці, хоча, найімовірніше, детонатор активували радянські підпільники

В 1991 році постановою Кабміну автори станції київського метро "Золоті Ворота" були відзначені Державною премією України. Ось прізвища: архітектори - Борис Жежерін і його син Вадим; автори вестибюлю — Т. Целіковська, А. Крушинський і Ф. Заремба, художники з інтер'єру — Станіслав Адаменко і Марія Ралко, автори мозаїк — Григорій Корінь і Володимир Федько.

З мозаїчним оформленням станції пов'язана одна цікава історія, дещо схожа на міську легенду.

На фризі у проміжному вестибюлі між двома "прольотами" ескалатора, прямо над виходом до ескалатора, який веде на поверхню, знаходиться мозаїчний напис "СЛАВА УКРАЇНІ".

Білим пунктиром обведено мозаїчні "літери". Без цього пунктиру їх важко побачити. Фото: metropolis.kiev.ua

Якщо ця історія правдива, її можна використати для більшого зацікавлення туристів - особливо якщо врахувати, що на момент побудови станції Україна ще не була незалежною державою.

В 1989 році гасло "Слава Україні!" офіційно вважалось неприйнятним і його вживання (а тим більше пропаганда)  могло призвести до переслідувань.

Прямо над входом на "верхній" ескалатор 

Тож було б добре почистити мозаїчний напис "Слава Україні" І повісити поруч якусь пам'ятну дошку. Тільки спершу розпитати працівників метро про деталі цієї історії. Бо обидва художники, які займалися мозаїками в "Золотих Воротах" (Корінь і Федько), вже померли.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Транспорт"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.