Пам'ятки Кримського Ханства можуть потрапити у список ЮНЕСКО

Можливість включення Бахчисарайського історико-культурного заповідника до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО планують розглянути в штаб-квартирі до лютого 2014 року.

Про це стало відомо на робочій нараді під керівництвом заступника голови Ради міністрів Криму Георгія Псарьова, повідомляє Урядовий портал.

"В Криму реалізується проект Євросоюзу, в рамках якого ми проводимо роботу з диверсифікації у сфері туризму, - зазначив Псарьов. - Одне з основних завдань — підготовка документації з включення Бахчисарайського історико-культурного заповідника до списку ЮНЕСКО".

У свою чергу директор заповідника Валерій Науменко повідомив, що до теперішнього часу розроблено дві номінації — "Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисараї" та "Печерні міста Кримської Готії".

Інформаційне досьє з першої номінації знаходиться на експертизі у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

На включення до списку Світової спадщини в першій номінації претендують декілька об’єктів археології та архітектури, які розташовано на території Бахчисараю.

Ідеться, зокрема, про пам'ятки часів Кримського Юрту - Ханський палац, Чуфут-Кале, історичний квартал Салачік з пам’ятниками архітектури — Зінджирлі-медресе та дюрбе [усипальниця - ІП] Хаджі Герая.

 Оборонні мури (X-XV сторіччя) Чуфут-Кале - середньовічного скельного міста караїмів

Крім того, до списку ЮНЕСКО можуть увійти мавзолеї Ескі-Дюрбе, дюрбе Великий восьмигранник, дюрбе Малий восьмигранник, дюрбе Мухаммед-Шах-Бея, кубовидне дюрбе Ахмед-бея.

Інфодосьє з другої номінації знаходиться у стадії розробки. Завершити цю роботу планують до літа 2015 року.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Наразі Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО такими об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, дерев'яними церквами східного обряду в українських і польських Карпатах, античним Херсонесом, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Дивіться також інші матеріали за темою "ЮНЕСКО"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.