Спецпроект

Павло Гудімов готує виставку радянських іграшок

З 18 грудня 2013 р. по 15 січня 2014 року в "Музеї історії міста Києва" – святкова та ностальгічна виставка «Радянська пластикова іграшка 1960–1980 рр.»

Про це пише day.kiev.ua.

Основна мета проекту – відтворити атмосферу українського дитинства 1960–1980 рр. Експозицію створюють на  основі приватних колекцій та експонатів фондів Державного музею іграшки Міністерства освіти і науки України. Серед них – улюблені вітчизняні іграшки, дитячі книжки, фарфорові статуетки.

Відвідувачам розкажуть дивовижні історії про створення українсьої Барбі, червоного коника, олов’яних солдатиків, ляльок-пупсів, ведмедика, лялькових героїв у національних костюмах. Аби ця "історія дитинства" стала впізнаваною і мала в собі "дух часу і місцевості", в експозиції також будуть представлені дитячі фотографії відомих людей. Свої фото вже люб’язно надали Ніна Матвієнко, Сергій Бубка, Ольга Сумська, Влад Троїцький, Джамала, Камалія, Гайтана, Влада Прокаєва, Дмитро Гордон, Олексій Шереметьєв, Федір Зернецький.

Відчуття повного занурення в атмосферу дитинства 60—80-х доповнить підбірка анімації та спеціально створений документальний фільм режисера Максима Вохіна "Портрет радянської іграшки", де ведеться "діалог" з іграшкою, а в світ старої іграшки потрапляє сучасна дитина.

Експозиція обіцяє зацікавити не тільки маленьких глядачів, а й гостей різних вікових категорій. Куратор проекту – Павло Гудімов, засновник арт-центру "Я Галерея".

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.