Спецпроект

Дерев’яні церкви Прикарпаття отримали дипломи ЮНЕСКО. ФОТО

До Списку світової спадщини потрапили церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому Вербіжі Коломийського району (зведена 1808 р.) та церква Святого Духа у Рогатині (1598 р.).

Про це повідомляє zik.ua.

13 грудня у Львові завершився українсько-польський проект за внесення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО українських дерев’яних церков у польських та українських Карпатах. Проект було започатковано ще у 2009 році. У Палаці Потоцьких Львівської національної галереї мистецтв відбулися урочистості з вручення дипломів об’єктам-переможцям.

Диплом отримала Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому Вербіжі Коломийського району, яка належить до зразків гуцульської сакральної архітектури ХІХ ст. Вона  збудована без жодного цвяха.

 

Також в ЮНЕСКО відзначили церкву Святого Духа у Рогатині. У цій архітектурній споруді опільської сакральної школи діє "Музей-пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису XVI-XIX століть", що є філіалом Музею мистецтв Прикарпаття.

 

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.