Спецпроект

Музей світового океану віддає дитинчат акули в "добрі руки"

"Віддамо акулу в хороші руки!", - з такою пропозицією до жителів Калінінграда змушені звернутися співробітники місцевого Музею світового океану.

Про це пише 1tv.ru.

У Музеї  більше шести років намагалися змусити плодитися хижих риб, які в неволі розмножуються вкрай неохоче. Домоглися свого і тепер не знають, куди дівати молодняк. Усі надії були на Вітю і Мусю - парі дорослих котячих акул створювали буквально райські умови: прикормлювали вітамінами, тримали в спеціальній воді. І , як виявилося, не дарма.

"Після таких певних зусиль наші акули стали розмножуватися. Щотижня ми збираємо по п'ять шість яєць, і через чотири місяці з цих яєць з'являються акулята " , - радіє , незважаючи ні на що, Надія Макєєва, завідуюча акваріумним залом.

Тепер Музей світового океану кишить акулами. Вільних ємностей для них не вистачає навіть у підсобних приміщеннях. Тому вихованців вирішили розпродати. За символічну ціну тут пропонують придбати незвичайних " кошенят ". У малюків  смугасті спини, святяться в темряві очі - тому різновид цих акул називають котячими. 

" Їдять практично все - морепродукти, філе риби. Людей не їдять , що важливо", - заспокоює потенційних господарів " кошенят " інженер- лаборант Музею світового океану Микола Шихалев. Але поки з трьох десятків маленьких акул жодна господаря так і не знайшла . Адже з часом такі "котята " виростають до півметра, часом трохи більше. У Музеї світового океану все ж сподіваються, що для цих акулят хороші руки знайдуться. Адже акваріуми потрібно терміново звільнити. В акулячої родині очікується чергове поповнення .

Теми

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.