Спецпроект

З'ЯВИВСЯ МУЗЕЙ КРИМСЬКИХ ТАТАР

У Судаку працює приватний музей історії кримських татар.

Його відкрив учасник кримськотатарського національного руху Ільвер Аметов, повідомляє Krymtatar.in.ua із посиланням на прес-службу Меджлісу.

У музеї експонується приватна колекція раритетних, антикварних і унікальних речей, що оповідають про історію кримськотатарського народу та його національний рух.

Протягом довгих років Ільвер Аметов скрупульозно збирав експонати і продовжує поповнювати свою колекцію. Музей було відкрито два роки тому.

"Все почалося з глиняного глечика, який мій батько в ніч масової депортації 18 травня 1944 року кримськотатарського народу з Криму, наповнив зернами пшениці, – розповів Ільвер Аметов. – Вміст глечика на певний час став порятунком для нашої сім’ї по дорозі в місця заслання, і майже через 50 років, цей глиняний глечик повернувся з нашою сім’єю знову в рідні місця мого батька. По суті, глечик став першим історичним експонатом у моїй колекції".

Серед експонатів музею можна зустріти безліч оригінальних предметів, датованих, зокрема, і періодом середньовіччя. Це різноманітні види національної зброї, гончарні вироби, монети, прикраси, фотографії, предмети побутової культури кримських татар, і навіть копія автентичного одягу середньовічного воїна.

Дивіться також інші матеріали за темою "Кримські татари"

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..