Спецпроект

УПЦ МП отримала майно у центрі Львова під єпархіальне управління

Львiвська єпархiя Української Православної Церкви (Московського патрiархату) безкоштовно дiстала примiщення в історичному центрi мiста. Раніше там планувався музей.

Розпорядження пiдписав голова Львівської ОДА Олег Сало наприкiнцi 2013 року, повідомляють Львівські Новини.

Завдяки цьому релiгiйнiй органiзацiї передадуть три будiвлi вiйськового мiстечка на старовинній вулицi Пекарськiй у Личаківському районі - загальною площею 2,7 тисяч квадратних метрів.

Балансова вартiсть примiщень - приблизно 1,4 млн грн.

За споруду в центрi мiста велася боротьба з 1990-х років. Це питання знову i знову поставало перед головами ОДА, але жоден із них так i не взяв на себе вiдповiдальностi щодо передачi майна.

У вереснi 2013-го громадськi дiячi Львова звернулися з вiдкритим листом до тодішнього голови облдержадмiнiстрацiї Вiктора Шемчука, до голови облради, мiського голови Львова та представникiв державної влади передати цi будiвлi у власнiсть Церкви Християн Вiри Євангельської.

Але вже невдовзi у цих спорудах буде єпархiальне управлiння УПЦ МП. "На примiщення ми чекали 20 рокiв.

За всi роки Незалежностi Львiвськiй єпархiї не було передано жодної земельної дiлянки чи квадратного метра примiщень", - скаржиться iєродиякон Маркiян (Каюмов), прес-секретар Львiвської єпархiї УПЦ МП.

За словами ієродиякона, наразі єпархiальне управлiння мiститься на вулицi Короленка, на територiї церкви Георгiя Побiдоносця. Але цей храм належить росiйськiй громадi, тому "нема можливостi розгорнутись".

Церква задумала масштабну реставрацiю коштом вiрян. "Цi об'єкти - iсторична пам'ятка, тому руйнувати нiчого не будемо. Звичайно, доведеться вкласти багато коштiв у реставрацiйно-вiдновлювальнi роботи, адже будiвлi були у занедбаному станi десятками рокiв", - каже iєродиякон Маркiян.

Щоправда, через це розпорядження назрiває хвиля невдоволення серед львiв'ян. "Я, як i багато iнших громадських дiячiв, пiдписувались, аби примiщення у жодному разi не вiддавати Московському патрiархату, - каже Iгор Калинець. - Думаю, будемо протестувати".

Iгор Калинець нагадує, що було кiлька варiантiв щодо передачi цих споруд: українськiй протестантськiй Церквi, яка просила їх давно, пiд лiтературний музей або музей Шевченка. А ще - їх можна було вiддати пiд оздоровчий заклад для неповносправних дiтей.

Дивіться також інші матеріали за темами "Чиновники" та "УПЦ МП"

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін