У ВІННИЦІ - "НАПІВЛЕГАЛЬНИЙ" ПАМ'ЯТНИК ШЕВЧЕНКУ. Фото

Під час народного віча у Вінниці на центральній площі міста – Театральній площі - всупереч рішенню влади встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку.

Про це повідомляє прес-служба голови підкомітету ВР з питань охорони й популяризації культурної спадщини Олександра Бригинця, яку був головою конкурсної комісії з вибору зазначеного пам’ятника.

"До сьогодні Вінниця була єдиним обласним центром України, в центрі якого не було пам’ятника Великому Кобзареві, - зазначив нардеп. - На жаль, навіть сьогодні пам'ятник Шевченку прибув до Вінниці напівлегально в супроводі народних депутатів, і встановлений усупереч рішенню влади".

Як відомо, у 2004 році Вінницька міська рада прийняла рішення про встановлення пам’ятника Т.Шевченку на центральній площі міста – на Театральній площі.

 Фото надане прес-службою Бригинця

Але, незважаючи на те, що реконструкція цієї площі таки була проведена, пам’ятник на ній не встановлювали - "у зв'язку з відсутністю коштів".

 

У 2012 році міська рада проголосувала за встановлення монументу на площі імені Стуса, де вже був пам'ятник Василеві Стусу. Це викликало обурення опозиції.

 Фото: 20minut.ua

Депутати Яворівський і Бригинець звернулися до Вінницького міського голови і до місцевої міліції з вимогою взяти пам’ятник під охорону.

 

Дивіться також: "Нащадки Шевченка хочуть пам'ятник в центрі Вінниці"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.