Помер Євген Стахів - керівник ОУН на Донбасі

Помер Євген Стахів - діяч націоналістичного підпілля на Східній Україні в роки Другої Світової війни.

Про це Історичній Правді повідомила представник Стахова в Україні.

Ветеран помер у Нью-Йорку 26 січня у віці 95 років. До останніх днів свого життя він зберігав ясний розум і завжди цікавився подіями в Україні. Стахів регулярно телефонував в редакцію ІП, щоб обговорити новини, і завершував розмову побажанням "Тримаймо вище прапори!"

Історична Правда висловлює співчуття рідним і близьким ветерана.

Євген Стахів народився в 1918 році в Перемишлі (нині Польща). Член Організації українських націоналістів з 1934-го.

В 1938 році брав участь в обороні Карпатської України. В 1941-1943 роках — член Південної похідної групи ОУН, організатор націоналістичного підпілля у Східній Україні (Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріуполь).

"Я дуже вдячний мешканцям Донбасу, - згадував ветеран. - Два роки нас ховали та годували, ризикуючи життям. Ще раз повторюю, що це були не лише українці. Український підпільник на Донбасі потребував допомоги греків, євреїв, росіян, татар".

В 1944 році Стахів став одним із засновників Української Головної Визвольної Ради (УГВР) - багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України.

Євген Стахів

З 1949 року мешкав у США. Керівник Товариства українсько-єврейських зв'язків. Кавалер орденів України "За заслуги" (1997) і Ярослава Мудрого (2006).

На еміграції Стахів став одним із активістів "двійкарів" - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат Володимир був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син Євген-Зенон - лауреат Нобелівської премії.

Провідна частина біографії Євгена Стахіва — зміна світогляду націоналістів під час Другої Світової війни, коли похідні групи ОУН прийшли на Схід. Саме під впливом "філософії східняків" ОУН змінила програму з тоталітарної на демократичну, перетворившись з регіональної партії на загальноукраїнську політичну силу.

Читайте також: "Правила життя Євгена Стахова"

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.