Спецпроект

МЗС просить Нідерланди повернути кримські колекції в українські музеї

МЗС України передало ноту своїм нідерландським колегам із проханням гарантувати повернення експонатів із кримських музеїв, які перебували на виставці "Крим: золото і таємниці Чорного моря" в Амстердамі.

Про це повідомляє Інтерфакс із посиланням на директорa департаменту інформаційної політики МЗС України Євгена Перебийноса.

"28 березня була вручена нота МЗС України, адресована Міністерству закордонних справ Нідерландів, з проханням гарантувати повернення даних предметів", - сказав він.

Також Перебийніс зазначив, що посольство України в Нідерландах продовжує вживати заходів щодо повернення Україні об'єктів культурної спадщини, які знаходяться в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі.

Виставка "Крим: золото і секрети Чорного моря" була відкрита в археологічному музеї Амстердамського університету на початку лютого. Вона сформована з колекцій п'яти українських музеїв, один з яких знаходиться у Києві, чотири - у Криму.

Там зібрані археологічні знахідки, серед більш 500 експонатів - артефакти зі скіфського золота, церемоніальний шолом, дорогоцінні камені, мечі, панцирі, домашнє начиння стародавніх греків і скіфів.

Нагадаємо, що Нідерланди не визнають приєднання Криму до Росії, яке відбулося вже після відкриття виставки.

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?

Українці в Єгипті

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом)

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.