Спецпроект

Помер власник колекції картин, награбованих нацистами

На 82-му році життя помер німецький колекціонер Корнеліус Ґурліт - син арт-ділера Гітлера і власник величезної добірки творів мистецтва, викрадених нацистами.

Про це повідомляє ВВС.

Раніше у його мюнхенському помешканні знайшли понад 1400 робіт, серед яких - картини Пікассо і Матісса.

Багато зі знайдених картин вважалися загубленими або знищеними - аж поки у 2012 році податкові інспектори не виявили його безцінну колекцію.

Корнеліус Ґурліт був сином арт-дилера Адольфа Гітлера. Гільдебранд Ґурліт мав справу з творами, які нацисти відбирали в євреїв або які вважалися надто "дегенеративними", щоб виставлятися в німецьких музеях.

Торік Ґурліт заявив, що ніколи добровільно не віддасть картини, однак пізніше погодився співпрацювати з німецькою владою, яка вивчала походження картин.

Сцена на пляжі німецького імпресіоніста Макса Лібермана - одне з важливих відкриттів колекції

Колекціонер не вів екстравагантного способу життя і продавав картини лише тоді, коли йому були потрібні гроші.

Про колекцію стало відомо після того, як під час планової перевірки пасажирів потяга зі Швейцарії у пана Ґурліта, який був серед них, знайшли пачки з грошима. Після цього поліція почала розслідувати, чи не уникав він сплати податків.

У лютому 2012 року інспектори виявили в його квартирі в Мюнхені понад 1400 робіт. Ще 60 було в його будинку в Австрії. Серед них - твори П'єра-Огюста Ренуара, Марка Шагалла, Еміля Нольде і Макса Лібермана.

Вартість колекції становить близько 1,35 млрд доларів США.

За німецьким законом Корнеліус Ґурліт не був зобов'язаний віддавати картини їхнім справжнім власникам, оскільки збіг термін давності - 30 років. Навіть якби було доведено, що роботи вкрадені нацистами, він усе одно залишився б їхнім власником.

Доля скарбів Ґурліта наразі залишається незрозумілою,

Інші матеріали за темою "Живопис"

Залягти на дно в Брюгге 2019. Уривок з книги "Радіо Афродіта" Олега Криштопи

"Радіо Афродіта" - документальний роман, який розповідає історію підпільного радіо, через постать бельгійця Гезенбрукса й людей із якими він працював пліч-о-пліч. Це оповідь про боротьбу, відвагу, мужність, але й про зраду та кохання. Олег Криштопа 14 років проводив інтервʼю, журналістські розслідування та досліджував документи, щоб написати цей роман.

Мої парламентські вибори: 1990 рік

«…Отрицательное воздействие на обстановку в городе Житомире имели выступления участников республиканского фестиваля «Червона рута», концерты которого проходили 10-11 февраля в Облмуздрамтеатре. В программе, выступлениях пропогандировалась идея «самостоятельной Украины»… - КГБ сигналізувало «нагору» про ситуацію в Житомирі.

Влад Троїцький: «В Україні починає формуватися традиція усвідомлення генезису»

Інтерв’ю з театральним режисером Владом Троїцьким для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.