В Одесі покажуть кримськотатарський бойовик 1920-х років. ФОТО

В рамках фестивалю "Німі ночі" покажуть німий фільм виробництва Ялтинської кінофабрики Всеукраїнського фотокіноуправління 1926 року "Алім" - про кримськотатарського Робін Гуда. Озвучить гітарист-віртуоз Енвер Ізмайлов.

Про це повідомляє Національний центр Олександра Довженка.

За словами реставраторів, цей перший кримськотатарський фільм буде презентовано в Одесі на фестивалі "Німі ночі" як знак солідарності з кримськотатарським народом.

Показ фільму відбудеться 29 червня, стрічку озвучить наживо кримськотатарський гітарист-віртуоз Енвер Ізмайлов.

Фільм виробництва 2-ої кінофабрики ВУФКУ (Ялта) розповідає про Крим середини XIX сторіччя. На шкіряній фабриці Алі-бая працює селянин Алім. Протестуючи проти нелюдських умов праці, він підбурює працівників до бунту.

Для придушення повстання прибуває загін казаків [козацькі військові підрозділи використовувалися в останні десятиліття Російської імперії як аналог ОМОНу - ІП]. Алім з товаришами тікає в гори. Його ім’я наводить жах на поміщиків, мурзів та чиновників. Проти кримськотатарського Робіна Гуда влада знов відправляє війська…

Сюжет фільму заснований на кримськотатарській легенді про Аліма Айдамака, перетвореній 1925 року на п’єсу кримськотатарським поетом, режисером і драматургом Іпчі Умером.

Кіноафіша до фільму 1926 року

Зйомки фільму за сценарієм українського поета-авангардиста Миколи Бажана розпочалися восени 1925 року, коли політика коренізації в національних респубіках спричинила запит на національні сюжети.

Стрічка знімалася на Чатир-Дазі та Ай-Петрі до кінця літа 1926 року. Прем’єра фільму відбулася 16 серпня. Зйомки консультував директор кримського національного музею. Фільм зажив широкої популярності й 1927 року був експортований до Берліна та Парижа.

1935 року фільм було перемонтовано й випущено в прокат в новій редакції. Таємним розпорядженням "Українфільму" від 21 квітня 1937 року № 700/р стрічку було заборонено до показу, а копії знищено.

 

Режисер: Георгій Тасін. Сценарист: Микола Бажан.

Оператори: Володимир Лемке, Михайло Бельський, Андрій Майнс.

В ролях: Хайрі Емір-заде, Ассіє Емір-заде, В.Колпашников, Олександр Арбо, К.Умеров.

 Афіша для експорту в Російську соціалістичну федерацію

У січні 2014 року режисер фільму "Хайтарма" Ахтем Сеїтаблаєв повідомляв про плани розпочати у 2015 році зйомки нового фільму про Аліма Гайдамака.

Як відомо, у квітні 2014 року "Книжковий Арсенал" відкрився детективною стрічкою виробництва ВУФКУ "Сумка дипкур'єра" - одним із перших фільмів Олександра Довжека, німим і чорно-білим.

Пам’ятник Аліму Айдамаку на трасі Сімферополь-Феодосія біля повороту на село Копюрлікой (Черемисівка) Білогірського району АРК

У 2013 році фестиваль DocuDays відкрився фільмом Дзиґи Вєтрова "Одинадцятий" - теж відреставрованим Центром Довженка.

У 2012 році міжнародний кінофестиваль "Молодість" відкрився відреставрованим німим фільмом виробництва ВУФКУ 1929 року "Шкурник".

Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ) - державна установа Української СРР, яка об'єднала всю галузь, включаючи кіностудії (в Ялті, Одесі та Києві), кінопрокат, кінопромисловість, кіноосвіту та кінопресу. Існувала з 1922 до 1930 року.

Діяльність ВУФКУ у 1925-28 роках

Українське кіно експортувалося на Захід. В 1926 році Україна стає другим після США кінопостачальником для Німеччини. ВУФКУ прогнозувало: "Сто картин на рік, хоч би й не цілком використаних на закордонному ринкові, дадуть українській кінематографії кілька мільйонів валютою".

У 1928 році ВУФКУ випустило 36 власних кінофільмів. 1929 року продукція ВУФКУ становила 40 відсотків від усієї кінопродукції СРСР.

Дивіться також:

Журнал ВУФКУ "Кіно" - обкладинки й тексти. ФОТО

Олександр Доженко. Розсекречені документи спецслужб

Найпопулярніші фільми Української РСР і решти Союзу. ВІДЕО

Інші матеріали за темою "Кіно"

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.