У Києві облили фарбою хрест на могилі Героїв Крут. ФОТО

В ніч на вівторок, 17 червня, невідомі облили фарбою хрест Героям Крут на Аскольдовій могилі у Києві. Також спробували розбити меморіальну дошку Ярослави Стецько.

Акт вандалізму стався в ніч на вівторок, 17 червня, повідомляє "Новое Время".

Мармурова дошка Слави Стецько пошкоджена ударами важкого предмету.

Фото: Владислав  СИНЯГОВСЬКИЙ

Пам'ятний хрест Героям Крут був заляпаний зеленою фарбою.

 Фото: Владислав  СИНЯГОВСЬКИЙ

Саме на Аскольдовій могилі були перепоховані тіла 25 студентів-вояків, що загинули у січні 1918 року під час бою під час наступу армії більшовиків. Пам'ятник був встановлений на кошти двох родин з парафії церкви Св. Миколи Чудотворця у січні 2012 року.

Фото: Павло СОЛОДЬКО

Хроніку боротьби з пам'ятниками в Україні протягом останніх років дивіться за тегом "Вандалізм".

Ярослава Стецько (уроджена Ганна Музика) народилася 14 травня 1920 у селі Романівка на Тернопільщині, померла 2 березня 2003 у Мюнхені.

Українська політична діячка, журналістка, співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів (АБН).

Дружина Ярослава Стецька. Голова ОУН(б) (1991-2001). Перший лідер партії Конгрес Український Націоналістів (КУН). Депутат Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань, тривалий час була найстарішим депутатом у ВР.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути між Ніжином і Бахмачем (нинішня Чернігівська область) між військами більшовицької Росії і добровольцями-студентами, які захищали Центральну Раду УНР.

Після кількагодинного бою більшість бійців УНР повернулися до Києва. 29 із них, які втрапили у полон до червоноармійців, були розстріляні біля приміщення залізничної станції. У березні 1918 року їхні тіла були перевезні до Києва і урочисто поховані на Аскольдовій могилі.

Загиблі у бою студенти отримали звання "Героїв Крут", їхня смерть і вшанування обросли численними міфами.

Дивіться також:

Бій під Крутами у історичній пам'яті. Як експлуатується міф

Життя після Крут. Скільки загинуло, скільки вижило і що було далі. КАРТИ

Попович, дворянин, селянин. Три біографії загиблих під Крутами. ФОТО

Реконструкція бою під Крутами 1918 року. ВІДЕО

Всі матеріали на тему "Бій під Крутами"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.