Крим належав Росії тільки 80 років - французький історик

Офіційний Кремль та його господар спотворюють cвітову історію, називаючи анексований Крим "невід'ємною частиною російської історії". У складі Росії ця територія перебувала лише 80 років.

Про це заявив  Антуан Аржаковський, повідомляє Укрінформ.

За словами науковця, путінські "недолугі аргументи" не можуть переконати жодного серйозного історика у світі.

"Люди розуміють, що не можна сприймати історію Криму безперервно від Київської Русі, де хрестився князь Володимир, до сучасної Росії, - наголосив Аржаковський. - А це те, що робить Владімір Путін".

На його думку, проблема полягає в тому, що постійно плутають історію Русі (Київської) з історією Московії (Росії).

"Це всім відомо в Україні, але, на жаль, в Західній Європі люди не завжди розуміються у тонкощах цих історичних назв, - аргументував  Аржаковський. - Я пояснюю: це дивно, так само як, наприклад, говорити, що Франція доводиться дочкою Італії, хоча Італія стала державою тільки наприкінці XIX століття".

Він пояснив, що росіяни "понаїхали" на півострів після поразки Російської імперії у Кримській війні в 1856 році і залишалися до 1922 року.

За словами Аржаковського, у 1922 році Крим – це вже окрема республіка, але не українська і не російська, а радянська [перший уряд Кримської Автономної соціалістичної радянської республіки очолив голова більшовицького уряду казанських татар Сахиб-гару Саїд-Галієв - ІП].

"Крим – це частина російської історії тільки 70 років. Після Другої Світової війни - тільки 10 років, з 1945-го [коли автономну республіку було перетворено на звичайну область у складі РСФРР] до 1954 року. Крим менше ста років був частиною сучасної Росії", – підсумував науковець.

Антуан Аржаковський (Франція) - доктор історичних наук, екс-дипломат французького МЗС, професор Українського католицького університету.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.