Останній маршал СРСР проти російського вторгнення в Україну

Екс-міністр оборони СРСР, маршал Радянського Союзу Дмитро Язов заявив, що Росія не повинна вводити війська в Україну.

Він підкреслив, що "подібні необдумані дії можуть привести до третьої світової війни", передає "Інтерфакс".

Свою заяву Язов виголосив на Всеармійських зборах офіцерів запасу в Москві.

Дмитро Язов є останнім живим маршалом СРСР. Був передостаннім міністром оборони СРСР (1987-1991), в 1991 році приєднався до заколоту ГКЧП [Державного комітету з надзвичайного стану], ставши одним із його творців.

За наказом Язова у Москву були введені танки і важка військова техніка, що призвело до смерті трьох цивільних москвичів під час багатотисячних акцій протесту проти ГКЧП і на підтримку реформ, обличчям яких був тодішній керівник Російської СФРР Борис Єльцин.

Після провалу путчу був заарештований і до 1993 року перебував під вартою. Амністований Держдумою, звільнений з військової служби і нагороджений іменним пістолетом в 1994 році.

Дивіться також:

1991: прес-конференція ГКЧП у Москві. ВІДЕО

Офіціоз програми "Время" про ГКЧП і Кравчука. ВІДЕО

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.