У Хмельницькому обговорюють перейменування "радянських" вулиць

Український інститут національної пам’яті направив міському голові Хмельницького листа з підтримкою ініціативи мешканців щодо перейменування вулиць міста, названих на честь діячів та подій тоталітарного режиму.

Про це повідомляє прес-служба УІНП.

"Неприпустимо, що в українських містах і селах досі залишаються топоніми, присвячені особам, причетним до організації Голодомору, політичних репресій та інших злочинів проти людяності", – йдеться в листі.

Топонімічна комісія Хмельницької міської ради 10 червня розглянула пропозицію щодо перейменування 26 вулиць і провулків, назви яких пов’язані з іменами та подіями тоталітарного режиму СРСР.

Представники інституту наголошують, що перейменування доцільне з точки зору приведення міської топоніміки до сучасних реалій життя українського суспільства, формуванню національної свідомості, увічнення пам’яті про визначних осіб України і Хмельниччини.

Наразі у Хмельницьку відбувається громадське обговорення цього питання, після чого  питання перейменування винесуть на розгляд  міської ради.

УІНП готовий надати необхідну інформаційну та методологічну допомогу хмельничанам з метою пришвидшити подолання наслідків тоталітаризму, ліквідації його символів та відновлення національної пам’яті.

За словами заступника голови УІНП Володимира Тиліщака, країни Центральної та Східної Європи, які пережили спільно з Україною комуністичне минуле, сьогодні є членами Європейського Союзу, але перед цим вони пройшли необхідний шлях подолання наслідків тоталітаризму та ліквідації його символів.

"Є чимало імен, несправедливо забутих, якими варто називати вулиці, – підкреслив Тиліщак. – Зокрема, це імена учасників визвольних змагань, діячів УНР, дисидентів. Увічнення пам’яті при цих осіб у назвах вулиць міст і сіл України сприятиме зростанню патріотизму та збільшенню інтересу українців до минулого рідного краю".

Як відомо, в березні 2014 року Хмельницька міськрада перейменувала центральну вулицю Театральну на Героїв Майдану.

У липні 2014 року УІНП звернувся до органів місцевого самоврядування з пропозицією вшанувати пам’ять військовослужбовців, які загинули під час антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях.

Також: "Радянських" назв у 20 разів більше, ніж "незалежних". ІНФОГРАФІКА"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.