Спецпроект

Меморіал на вершині Савур-могили знищено. ФОТО

Внаслідок бойових дій на кургані Савур-могила практично знищено монумент учасникам бойових дій 1943 року. Обеліск зазнав ушкоджень, скульптуру червоноармійця розбито на частини.

Про це повідомляє Торез.info.

Чавунна скульптура радянського солдата упала, наводять фото очевидці.

Облицьований гранітом залізобетонний обеліск - складова частина монументу - зазнав численних ушкоджень.

"Після чергового обстрілу в районі Савур-могили, солдатик, що стояв на її сторожі, не встояв, - пишуть очевидці. - Загинув від рук тих, хто кричав "деды воевали"."

Так було в часи України...

Як відомо, всередині обеліску розташовувався невеличкий музей, присвячений боям за Савур-могилу у липні-серпні 1943 року.

 ...так стало в часи "ДНР"

У цій "кімнаті бойової слави" експонувалися карти, фотокопії газет того часу, фото учасників бойових дій.

 Бійці 25-ої десантної бригади ЗСУ під обеліском на вершині

Протягом червня-серпня 2014 року за Савур-могилу точилися запеклі бої між Збройними силами України та російськими окупантами.

Меморіал "Савур-Могила" знаходиться на однойменному кургані висотою 278 м, на межі кордонів Луганської і Донецької областей, а також Ростовської області РФ.

Рештки чавунного червоноармійця

Савур-Могила - одна з найбільших висот Донецького кряжу, вона панує над десятками кілометрів степу, з її вершини видно навіть Азовське море. В ранньомодерні часи тут був козацький спостережний пост.

Одна з численних легенд говорить про козака-вартового Савура, який під час атаки степовиків не встиг підпалити сигнальний вогонь і замість цього підпалив себе - і земля піднялася курганом, щоб козаки побачили сигнал.

Вигляд з вершини кургану на підхід до обеліску

У роки Другої світової війни тут проходили запеклі бої за контроль над стратегічною височиною. У 1941-42 р. курган захищали радянські війська, а влітку 1943 тут розміщувався головний спостережний пункт німецьких військ на Міуському фронті.

Під час Донбаської наступальної операції, внаслідок двох місяців кривавих боїв радянським військам вдалося взяти висоту, при цьому Червона армія втратила загиблими близько 30 тисяч бійців.

Те ж місце зараз. Тут був Вічний вогонь

Після боїв мешканки Степанівки та інших сіл поблизу три дні збирали розкладені тіла мертвих червоноармійців. Трупи було спалено в штабелях, рештки поховані десь біля південного схилу вершини, місце поховання не було позначено і досі невідомо.

Родина Януковичів на Савур-могилі, 1985 рік

У 1967 році було відкрито меморіальний комплекс, створений колективом скульпторів та архітекторів із Києва. У вересні 2012 року тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров літав на Савур-Могилу урядовим гелікоптером.

 Пам'ятник на Савур-могилі, споруджений миколаївськими десантниками

Тепер меморіал - як і багато чого зі знищеного російськими диверсантами на Донбасі - доведеться відбудовувати заново, з урахуванням нових історичних фактів. Українські десантники вже побудували  невеличкий саморобний пам'ятник.

Все за темою "Монументи"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.