День захисника України має відзначатися 14 жовтня – УІНП

Український інститут національної пам’яті пропонує відзначати День захисника України 14 жовтня, покликаючись на історичні традиції вшанування українського війська саме у цей день.

УІНП підтримує позицію, висловлену Президентом України, про неприйнятність святкування дня захисника Вітчизни 23 лютого, за "календарем сусідньої країни", - повідомляє сайт установи.

Україні слід відмежуватися від радянських свят і відновити традицію вшанування українських вояків на Покрову. Саме 14 жовтня має стати Днем захисника України.

"Протягом багатьох століть свято Покрови було головним для українських вояків – від козацтва до Армії Української Народної Республіки та Української повстанської армії. Сучасна Українська держава є історичним та політичним спадкоємцем Русі, козацтва, визвольного руху та тисячолітньої християнської традиції, – пояснює голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – День захисника України призначений на свято Покрови стане важливим свідченням цієї спадковості та відмежування нашої держави від радянського тоталітаризму".

В’ятрович наголосив на тому, що відзначення Дня захисника України 14 жовтня, на свято Покрови, сприятиме формуванню національної свідомості населення країни та патріотичному вихованню молоді.

Як відомо, в українській традиції Покрова тісно пов’язується із ідеями захисту від ворогів: згідно літописів князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Русь під покров Божої Матері.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці була головною на Запорізькій Січі, а 14 жовтня одним з найважливіших днів для козаків – тоді вони проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана.

У 20 столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Армія Української Народної Республіки та Українська повстанська армія. Саме тому днем офіційного створення УПА було обрано свято Покрови.

Підготовка календаря важливих дат української історії, участь у відзначенні національних свят є одним із завдань Українського інституту національної пам'яті.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.