АНОНС. 1989 рік. Кінець системи. Пробудження націй

20 грудня цього року в Музеї історії міста Києва відбудеться виставка «1989. Кінець системи», після відкриття виставки розпочнеться дискусія «1989 – рік пробудження націй».

Музей історії міста Києва, Польський інститут у Києві, Чеський Центр, Посольство Угорщини в Україні запрошують на відкриття виставки "1989. Кінець системи" та дискусію  "1989 – рік пробудження націй"

Відкриття виставки відбудеться у суботу, 20 грудня 2014 року, о 12:00 у приміщенні Музею історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7) – 4 поверх.

Після церемонії відкриття виставки о 13:30 розпочнеться дискусія за участі істориків та учасників подій – 2 поверх Музею.

У 1989 році Європа зі східного боку "залізної завіси" стала ареною неймовірного досвіду. Як рідко в історії, багато народів упродовж короткого відрізка часу змірялися з шансом змінити свою долю. У січні передвістя системних змін були ледве помітні. У грудні – нове незалежне буття стало дійсністю у Польщі, Угорщині, Чехословаччині. У країнах, які провели демократизацію і які з часом було прийнято до Європейського Союзу, після 25 років рецидив комунізму здається неправдоподібним. Однак 2014 рік в Україні нагадує, що після 1989 року вся Європа не змінилася, а лише пересунула на схід свій кордон.

Виставку підготував осередок "Карта" у Варшаві. Вона складається з 29 стендів, на яких розміщено фотографії та текст, що стосуються не лише повалення комунізму та польського шляху до демократії, а й впливу подій у Польщі на визвольні рухи в Угорщині, колишніх НДР та Чехословаччині, Болгарії, Румунії й колишніх Прибалтійських республіках.

Важливим меседжем виставки є те, що процеси, які відбувались у 1989 році, залежали один від одного. Тому кожен стенд, який стосується 1989 року, представляє сегмент з хронологією подій у кожній країні. На стендах, присвячених процесам трансформації за кордоном, розміщена інформація з Польщі або інших країн регіону.

Текст виставки розбавлений цитатами учасників зазначених подій, а також уривками спогадів зі щоденників звичайних громадян. Завдяки цим елементам відвідувач має можливість ознайомитись з історією повалення комунізму в конкретному регіоні Центрально-Східної Європи з перспективи часу.

Польщу під час дискусії представлятиме президент фундації "Kaртa", головний редактор історичного квартальника "Карта", автор монографії Театру Восьмого Дня "Восьмий день" та автобіографічних записок "Епізод-щоденник замкнення" Збіґнєв Ґлюза.

Чехію – голова Групи усної історії Інституту вивчення тоталітарних режимів у Празі, редактор збірки інтерв'ю та есе про протести проти вторгнення країн Варшавської угоди до Чехословаччини у 1968 році "За вашу і нашу свободу" Адам Хардлік.

Вхід вільний

Польський Інститут у Києві – тел.: (044) 288 03 04 web: www.polinst.kiev.ua

«Мельниківці» - також патріоти!

Це була величезна трагедія українського визвольного руху, адже як бандерівці, так і мельниківці однаково гинули в боротьбі за незалежність, але при цьому ще й поборювали один одного

Рудольф Вайль: вакцина від Голокосту

Чистокровного етнічного німця Рудольфа Фредериковича Вайгля викликали до німецького губернатора Львова та передали пропозицію Гіммлера — переїхати до Німеччини, створити в Берліні власний інститут, очолити кафедру в університеті та отримати по війні Нобелівську премію. Йшов 1942 рік, німецькі війська стояли під Москвою, відмовлятися від такої блискучої пропозиції не було сенсу. До того ж Вайглю вже було 59, у такому віці не сперечаються з гіммлерами.

Перелом у Громадянській війні у США: Геттісберг й Віксберг

Кожне око бачило легіони ворога, могутню непереборну хвилю океану озброєних людей, яка неслася на нас! Полк за полком, бригада за бригадою виходять із лісу й поспішно займають своє місце в строю напоготові до штурму. Горда дивізія Пікетта і ще якісь частини стоять на їх правому фланзі. Багряні прапори лопотять, їхні вершники мчать галопом угору-вниз; стволи й багнети вісімнадцяти тисяч бійців виблискують на сонці — похилий ліс блискучої сталі.

Карл XII в Україні. Розповідь кароліна

Нашому Королю ворожили більше, ніж будь-якому іншому королівському сину у Європі. Усі ворожіння сходилися в одному: йому не посміхатиметься вдача і перемоги до тих пір, поки він не завоює Рим. І через те, що між назвами Рим і Ромни була не така вже і велика різниця, всі подумали, що передбачення здійснилося