За півроку в столиці перейменують 110 вулиць

Нові імена київська громада підбиратиме для 110 площ, вулиць та провулків. Такі дані моніторингу Українського інституту національної пам’яті.

На 24-ому році незалежності у Києві ще багато вулиць мають імена організаторів репресій: Дзержинського, Жданова, Калініна, Кіквідзе, Кірова, Строкача, Фадєєва, Щербакова, Камєнєва та ін.

Також давно чекає свого перейменування Ленінградська площа та ще чотири вулиці, названі на честь лідера більшовиків: Ілліча, Ульянова Володимира, Леніна та Ленінська.

Перелік топонімічних об’єктів м. Києва, які підлягають перейменуванню можна переглянути тут. Це дані моніторингу Українського інституту національної пам’яті, які можуть оновлюватися.


"Проблема не в ностальгічному небажанні розпрощатися з минулим, а в тому, що таким чином ми деформуємо свою сучасність і майбутнє. Діти із підручників історії знають про злочинну політику Леніна. Але для того, щоб отримати ці знання, вони йдуть до школи вулицею Леніна, минаючи пам’ятник Леніну.

Таким чином, ми виховуємо у молодому поколінні суспільну шизофренію та моральний релятивізм - злочини і злочинці не лише не засуджуються, їх продовжують возвеличувати," - пояснює голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.   


Згідно з законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" кожен громадянин може ініціювати перейменування топоніму.

Далі пропозиція розглядають на Комісії з питань перейменування і виносять на громадське обговорення. Так, кожен може на сайті Київської міської  держадміністрації проголосувати за нову назву вулиці.


Нині у процесі перейменування більше 40 вулиць. 9 червня комісія після громадського обговорення запропонувала Київраді розглянути питання про перейменування вулиці Марини Раскової, радянської льотчиці, співробітниці НКВД, у Дніпровському районі м. Києва на вулицю Євгена Сверстюка.

Український письменник та дисидент мешкав тут у будинку № 8 аж до своєї смерті 1 грудня 2014 року.


За останні півроку, ще до прийняття законів про декомунізацію, перейменували 11 вулиць. Вулиці Воровського, названій на честь російського революціонера-комуніста Вацлава Воровського, повернули історичну назву. Вона до 1919 року називалась Бульварно-Кудрявською. Вулицю Чекістів нарешті перейменували на честь Костя Гордієнка, кошового отамана Запорозької Січі.

Вулицю Димитрова змінили на вулицю Ділову, Іванова Андрія — на провулок Бутишев, Клименка — на Преображенську, Вулицям Смирнова-Ласточкіна та вулиці Фрунзе повернули історичні назви: Вознесенський узвіз та  Кирилівську відповідно.   


Відповідно до Закону, під перейменування підпадають імена (псевдоніми) осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (від секретаря райкому і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік, працівників органів держбезпеки.

На сайті УІНП розмістив методичні матеріали, інфографіки та роз’яснення щодо декомунізації в Україні. У розділі є інфографіка-роз’яснення та брошура, як перейменувати вулицю. Усі матеріли можна завантажити тут.  

21 травня вступили у дію декомунізаційні закони. Втілення їх у життя означає, що Україна нарешті безповоротно пориває з болючим радянським тоталітарним минулим. Мапа країни буде позбавлена тоталітарної символіки у назвах та пам’ятниках, а доступ до документів про репресії та злочини проти людства і людяності буде повністю відкрито.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.