За півроку в столиці перейменують 110 вулиць

Нові імена київська громада підбиратиме для 110 площ, вулиць та провулків. Такі дані моніторингу Українського інституту національної пам’яті.

На 24-ому році незалежності у Києві ще багато вулиць мають імена організаторів репресій: Дзержинського, Жданова, Калініна, Кіквідзе, Кірова, Строкача, Фадєєва, Щербакова, Камєнєва та ін.

Також давно чекає свого перейменування Ленінградська площа та ще чотири вулиці, названі на честь лідера більшовиків: Ілліча, Ульянова Володимира, Леніна та Ленінська.

Перелік топонімічних об’єктів м. Києва, які підлягають перейменуванню можна переглянути тут. Це дані моніторингу Українського інституту національної пам’яті, які можуть оновлюватися.


"Проблема не в ностальгічному небажанні розпрощатися з минулим, а в тому, що таким чином ми деформуємо свою сучасність і майбутнє. Діти із підручників історії знають про злочинну політику Леніна. Але для того, щоб отримати ці знання, вони йдуть до школи вулицею Леніна, минаючи пам’ятник Леніну.

Таким чином, ми виховуємо у молодому поколінні суспільну шизофренію та моральний релятивізм - злочини і злочинці не лише не засуджуються, їх продовжують возвеличувати," - пояснює голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.   


Згідно з законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" кожен громадянин може ініціювати перейменування топоніму.

Далі пропозиція розглядають на Комісії з питань перейменування і виносять на громадське обговорення. Так, кожен може на сайті Київської міської  держадміністрації проголосувати за нову назву вулиці.


Нині у процесі перейменування більше 40 вулиць. 9 червня комісія після громадського обговорення запропонувала Київраді розглянути питання про перейменування вулиці Марини Раскової, радянської льотчиці, співробітниці НКВД, у Дніпровському районі м. Києва на вулицю Євгена Сверстюка.

Український письменник та дисидент мешкав тут у будинку № 8 аж до своєї смерті 1 грудня 2014 року.


За останні півроку, ще до прийняття законів про декомунізацію, перейменували 11 вулиць. Вулиці Воровського, названій на честь російського революціонера-комуніста Вацлава Воровського, повернули історичну назву. Вона до 1919 року називалась Бульварно-Кудрявською. Вулицю Чекістів нарешті перейменували на честь Костя Гордієнка, кошового отамана Запорозької Січі.

Вулицю Димитрова змінили на вулицю Ділову, Іванова Андрія — на провулок Бутишев, Клименка — на Преображенську, Вулицям Смирнова-Ласточкіна та вулиці Фрунзе повернули історичні назви: Вознесенський узвіз та  Кирилівську відповідно.   


Відповідно до Закону, під перейменування підпадають імена (псевдоніми) осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (від секретаря райкому і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік, працівників органів держбезпеки.

На сайті УІНП розмістив методичні матеріали, інфографіки та роз’яснення щодо декомунізації в Україні. У розділі є інфографіка-роз’яснення та брошура, як перейменувати вулицю. Усі матеріли можна завантажити тут.  

21 травня вступили у дію декомунізаційні закони. Втілення їх у життя означає, що Україна нарешті безповоротно пориває з болючим радянським тоталітарним минулим. Мапа країни буде позбавлена тоталітарної символіки у назвах та пам’ятниках, а доступ до документів про репресії та злочини проти людства і людяності буде повністю відкрито.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря