Міноборони, Генпрокуратура та Пенітенціарна служба готують архіви для передачі в Інститут національної пам’яті

Державна пенітенціарна служба, Генеральна прокуратура та Міністерство оборони виконують новий закон про доступ до архівів і почали опрацьовувати свої матеріали для передачі до Українського інституту національної пам’яті. Про це відомства повідомили Центр досліджень визвольного руху.

 

Закон передбачає, що сучасні силові та правоохоронні відомства не мають зберігати історичні матеріали, відтак всі документи впродовж 2 років будуть передані для зберігання та опрацювання істориками до Інституту національної пам’яті.  

Архів УІНП створюється відповідно до Закону "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відтепер всі матеріали репресивних структур колишнього СРСР відкрито для кожного громадянина, а за доступ до них і самостійне копіювання не можна стягувати платню.

Так, Державна пенітенціарна служба доручила своїм регіональним підрозділам до 15 серпня здійснити опис документів, які в них зберігаються, та які будуть передані до Архіву УІНП.

У Генеральній прокуратурі повідомили Центр досліджень визвольного руху, що розпочали ревізію архівної інформації. Міністерство оборони планує протягом одного року провести ревізію своїх архівів, і виявлені документи репресивних органів будуть передані Архіву УІНП.

"За попередніми оцінками у Галузевому державному архіві Міністерства оборони України репресивні органи представлені у категоріях: військові трибунали, прокуратури, суди. Як правило, у зазначених фондах знаходяться документи з особового складу цих органів, оперативних, слідчих, судових та інших документів не має", — зазначили у відомстві.

Раніше про виконання Закону про доступ до архівів повідомляла Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки.

Найближчим часом цей процес також мають запустити також інші силові структури — Міністерство внутрішніх справ та Прикордонна служба.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.