Міноборони, Генпрокуратура та Пенітенціарна служба готують архіви для передачі в Інститут національної пам’яті

Державна пенітенціарна служба, Генеральна прокуратура та Міністерство оборони виконують новий закон про доступ до архівів і почали опрацьовувати свої матеріали для передачі до Українського інституту національної пам’яті. Про це відомства повідомили Центр досліджень визвольного руху.

 

Закон передбачає, що сучасні силові та правоохоронні відомства не мають зберігати історичні матеріали, відтак всі документи впродовж 2 років будуть передані для зберігання та опрацювання істориками до Інституту національної пам’яті.  

Архів УІНП створюється відповідно до Закону "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відтепер всі матеріали репресивних структур колишнього СРСР відкрито для кожного громадянина, а за доступ до них і самостійне копіювання не можна стягувати платню.

Так, Державна пенітенціарна служба доручила своїм регіональним підрозділам до 15 серпня здійснити опис документів, які в них зберігаються, та які будуть передані до Архіву УІНП.

У Генеральній прокуратурі повідомили Центр досліджень визвольного руху, що розпочали ревізію архівної інформації. Міністерство оборони планує протягом одного року провести ревізію своїх архівів, і виявлені документи репресивних органів будуть передані Архіву УІНП.

"За попередніми оцінками у Галузевому державному архіві Міністерства оборони України репресивні органи представлені у категоріях: військові трибунали, прокуратури, суди. Як правило, у зазначених фондах знаходяться документи з особового складу цих органів, оперативних, слідчих, судових та інших документів не має", — зазначили у відомстві.

Раніше про виконання Закону про доступ до архівів повідомляла Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки.

Найближчим часом цей процес також мають запустити також інші силові структури — Міністерство внутрішніх справ та Прикордонна служба.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.