У Латвії розсекретять архіви КГБ з даними про інформаторів

У травні в Латвії опублікують документи КГБ з даними про людей, які співпрацювали з радянською держбезпекою, а можливо і самі були агентами.

Про це повідомляє сайт "Настоящее время".

У Латвії публічно доступними архіви КГБ повинні стати вже з кінця травня цього року. Розсекреченими, за підрахунками істориків, будуть агентурні картки близько 4-ох тисяч латвійців.

Але багато тих, хто співпрацював зі спецслужбами в радянські часи, вирішили не чекати, поки про це стане відомо всім, і самі зізналися, що були завербовані.

Серед них – Яніс Рокпелніс, відомий латвійський поет, публіцист, перекладач.

 Яніс Рокпелніс

В кінці 70-х він працював в газеті "Література і мистецтво", і його кілька разів викликали в КГБ – писати пояснювальні записки через публічні висловлювання проти комуністів. У 80-ті роки поет уже повноцінно співпрацював з КГБ під агентурним псевдонімом "Мікеліс".

"Моїм обов'язком було подавати аналітичний огляд, усний опис настрою творчої інтелігенції", - розповідає він. Зустрічі з куратором у "Мікеліса" відбувалися раз в два місяці в колишній будівлі КГБ в центрі Риги, яку називають "Кутовий будинок". Зараз в ньому знаходиться Музей окупації. Рокпелніс каже, що до сих пір не може згадувати ці темні коридори без тремтіння.

 "Кутовий будинок". Зараз в ньому знаходиться Музей окупації

"Я подумав, що як Штірліц в "17-ти миттєвостях весни" проникну в цю страшну, жахливу пащу тигра, яку я ненавидів і боявся", - згадує він.

Рокпелніс називає себе "антирадянщиком" і каже, що погодився на співпрацю з КГБ з професійного інтересу: хотів вивчити методи роботи чекістів, щоб потім написати викривальну книгу. Але зараз рішення співпрацювати з КГБ він називає найбільшою помилкою в житті.

Історик Карліс Кангеріс, який вивчає архіви КДБ, каже, що в картотеці органів є чимало гучних імен. У тому числі – і його. Але він був не агентом: це про нього збирали дані і доносили в "Кутовий будинок".

"Зазначено, що про мене повідомляли деякі Вієстурс, Оскарс і Карліс. Я не знаю, хто ці люди. Але хотів би дізнатися", - зізнається він.

Те, що його ім'я потрапило в поле зору КГБ, історика не здивувало: в радянські роки він жив і працював у Швеції і приїжджав до Латвії, щоб налагодити контакт з місцевими університетами. Агенти КГБ зі свого боку намагалися налагоджувати контакт з ним і збирали про нього інформацію.

 Одна із карток з латвійського архіву КГБ

"Працює в Стокгольмському університеті, займається науковою роботою зі славістики латиської мови. Має багато зв'язків в республіці, проте активної антирадянської діяльності не проводить", - написано в його картці.

Сьогодні Кангеріс керує комісією істориків, які вивчають архів. Він вивчає документи лише з листопада минулого року. Проте їх, за його словами, вже вистачило на кілька наукових публікацій.

 

Кілька років тому парламент вже намагався розсекретити архіви органів держбезпеки, але – безуспішно. Тоді більшість депутатів Сейму була проти. Сьогодні ситуація змінилася.

"Треба нарешті їх відкрити і заспокоїтися. Закінчимо на цьому всі дискусії і продовжимо працювати", - каже Яніс Упеніекс, депутат Сейму від партії "Єдність".

Однак противників люстрації теж вистачає. Колишній співробітник Бюро по захисту Конституції Арнольдс Бабріс, у якого був доступ до архіву, впевнений: публікувати ці документи не можна.

"По-перше, картотека неповна. По-друге, немає особових справ агентів, тому не можна точно сказати, що саме робила особа, яка знаходиться в цій картотеці", - наполягає він.

За його словами, внести ім'я в картотеку могли, наприклад, якщо людина виїжджала за кордон. Інші погоджувалися на співпрацю тільки щоб не втратити роботу, або піднятися по кар'єрній драбині.

"Там є картки людей, які взагалі навіть не співпрацювали з органами. Тому під пресинг можуть потрапити невинні люди, або люди, які навіть будучи агентами, нічого поганого не зробили проти Латвії", - побоюється Бабріс.

Читайте також:

"Голова радміну Латвії та прем'єр-міністр Литви були агентами КДБ"

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.