Через кілька місяців видавати "Майн Кампф" зможе будь-хто

Наприкінці цього року закінчується видавниче право на книжку "Майн Кампф" ("Моя боротьба") Адольфа Гітлера.

Ексклюзивне право на видання головного ідеологічного твору німецького націонал-соціалізму 70 років належало владі Баварії, яка фактично користувалася ним для заборони на публікацію книги, повідомляє BBC.

Закінчення авторських прав на одну з найвідоміших книжок світу фактично означає, що тепер будь-хто в Німеччині зможе її опублікувати.

За словами продюсера програми "Опублікувати або спалити", присвяченої питанню заборони на книгу, "Майн Кампф" залишається небезпечною працею.

"Історія Гітлера – це історія його недооцінки, а також недооцінки його книжки, – говорить Джон Мерфі, чий дід в 1936 році переклав англійською перше нескорочене видання праці. - Гітлер написав її у 1920-х і багато з того, про що він говорив, здійснив. Якби люди приділили трохи більше уваги до неї у той час, мабуть, вони зрозуміли б загрозу".

Адольф Гітлер почав писати "Майн Кампф" у в'язниці, куди потрапив за звинуваченням у зраді після невдалого "Пивного путчу" 1923 року в Мюнхені. Першу частину твору, в якому він викладав свої расистські, антисемітські погляди, він надиктував своїм помічникам: Емілеві Морісу та Рудольфові Гессу.

Після того, як десять років по тому він прийшов до влади, книжку надрукували 12-мільйонним тиражем, і вона стала ключовим текстом нацистської ідеології. Її видавали щойно одруженим молодятам, а подарункові видання з золотими сторінками прикрашали помешкання високопосадовців.

Наприкінці Другої світової війни, коли армія США захопила нацистське видавництво Eher Verlag, права на "Майн Кампф" передали владі федеральної землі Баварія.

Адміністрація Баварії контролювала видання книжки в Німеччині, яке було можливим лише за певних умов. Але в грудні 2015 року термін дії прав закінчується, і питання, як стримати безконтрольну публікацію пропагандистського нацистського твору, викликало запеклі суперечки громадськості.

"Це й досі дуже небезпечна книга. Ми й зараз маємо проблеми з неонацистами, до того ж існує ризик неправильної інтерпретації твору, якщо не враховувати його контекст", – каже Джон Мерфі.

На думку ж американського видання The New Yorker, автобіографія Гітлера не буде цікавою для читача, оскільки сповнена пихатих, важких для сприйняття фраз, нудних історичних дрібниць і заплутаного потоку ідеологічних думок.

"Вона нікого не цікавить: ані неонацистів, ані серйозних істориків", – пише видання.

Тим не менш, останнім часом книжка набула популярності поміж радикальних індуїстів.

Нехтування контекстом – одне з головних побоювань противників перевидання "Майн Кампф".

"Ця книга причетна до того, що мільйони людей загинули, цілі регіони на планеті були захоплені війною, - зазначив у коментарі BBC Culture pечник міністерства освіти і культури Баварії Людвіг Унгер. - Дуже важливо пам'ятати про це, коли читаєте її. А її треба читати із відповідними критичними коментарями істориків".

Коли авторські права на "Майн Кампф" закінчаться, Мюнхенський інститут сучасної історії планує перевидати її з коментарями, які вказували б на прогалини і спотворення реальних подій. Рішення про видання книжки викликало жорстоку критику жертв Голокосту, і уряд Баварії передумав підтримувати цей проект.

"Щеплення молодому поколінню проти нацистської бацили краще робити, відкрито критикуючи слова Гітлера, ніж приховуючи їх у тіні заборони", - наголосили з цього приводу журналісти New York Times.

Після закінчення авторських прав на видання "Майн Кампф" Німеччина планує притягувати до відповідальності за її розповсюдження, використовуючи закон проти підбурювання до расової ненависті.

"З нашої точки зору, ідеологія Гітлера відповідає визначенню підбурювання, – підкреслив Унгер. – У руках злодіїв це дуже небезпечна книжка".

Раніше повідомлялося, що у світі щорічно продається близько 20 тисяч примірників англомовного перекладу "Майн Кампф"; відомий випадок, коли в одному магазині в Індії книзі надали статус "бестселера".

Дивіться також:

Американський індус хоче реабілітувати свастику

Баварія не віддала права на публікацію "Майн Кампф" у Британії

Книгу Гітлера продавали як "найкращий подарунок на Різдво"

В Індії відкрили магазин одягу "Гітлер". ФОТО

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.