У Києві визначать достовірні зображення гетьмана Мазепи

Національний музей історії України запрошує на лекцію "Гетьман Іван Мазепа у вітчизняному та європейському образотворчому мистецтві", присвячену до Дня Покрови Пресвятої Богородиці та Дня українського козацтва

Гетьман Іван Мазепа – одіозна особистість у вітчизняній культурі та історії. Навколо його імені і нині не стихають суперечки, а дослідники продовжують з’ясовувати сторінки його біографії та визначати, яке із його зображень вважати достовірним. 

Завідувач відділу документально-речових фондів Національного музею історії України, кандидат історичних наук Олена Походяща поділиться своїми розвідками щодо іконографії гетьмана Івана Мазепи та визначить найбільш достовірні зображення, що характеризують Мазепу як особистість і державного діяча. 

Також буде розглянуте питання сприйняття соціумом образу гетьмана (його сучасниками та наступними поколіннями) через призму мистецької спадщини вітчизняних та європейських художників.

 

10 жовтня (субота), 16:00

Місце: Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2)

Вхід вільний

Сторінка події у "Фейсбуці" - тут.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.