Архів СБУ показав цензуровані листи з фронту. ФОТО

Галузевий державний архів СБУ оприлюднив колекцію архівних матеріалів "Прості люди Другої світової: думки, настрої, переживання". Серед артефактів - накази про цензуру в армії (донедавна таємні) та перлюстроване листування червоноармійців.

Таким чином історики хочуть показати інший бік війни: як тоталітарний режим тиснув навіть на тих, хто за нього воював, повідомляють організатори.

Через сім десятиліть конфісковані НКВД листи простих людей доступні для дослідників і всіх зацікавлених.

Основа колекції – листи з фронту та на фронт, в яких простежуються настрої та ставлення людей до лихоліття війни.

За словами заступника директора Архіву СБУ Володимира Бірчака, радянська влада не заоохочувала громадян відверто висловлювати свою точку зору щодо війни.

З цією метою радянською владою було створено так звані "пункти ПК" — перлюстрації кореспонденції, які переглядали листи та вилучали із них непотрібні та недозволені, на думку радянської влади, речі чи слова.

Лист із Кам'янця-Подільського на фронт, зі штампом цензора. Липень 1944 року, через три місяці після звільнення міста від німців

При цьому цензура застосовувался не тільки до мимоволі висловленої автором листа військової таємниці (кількість військ, місця боїв, назви підрозділів тощо).

"Так, скажімо, фотографія бійця, що був пораненим чи понівеченим на фронті, не мала права дійти до родичів через політичну та військову недоцільність", — зазначив Бірчак.

"Якщо ж у листах вояків був негатив, зневага, погрози, зневіра в радянському уряді, владі, критичні висловлювання, вони потрапляли під кримінальну статтю, - додав науковий консультант Архіву СБУ, кандидат історичних наук Валерій Огороднік. – Загрожувало від 10 до 15 років".

Де тут була військова таємниця?

Окремим розділом архівної колекції є добірка наказів про створення, роботу та функції вищезгаданих пунктів перлюстрації кореспонденції у 1939-1945 роках, а також ряд так званих меморандумів — витяги із недозволених листів, що подавались партійному та вищому керівництву НКВД для аналізу.

"Наказую запровадити на всю вхідну і вихідну поштово-телеграфну кореспонденцію діючих частин Червоної Армії, Військово-Морського флоту цензуру. Проводити офіційне розкриття всієї червоноармійської кореспонденції: прості, рекомендовані, цінні листи, телеграми і посилки", - цитує радянський документ Валерій Огороднік.

Оприлюднено також документи про реакцію населення на події війни, що адресувалися особисто Народному комісару внутрішніх справ Лаврентію Берії.

Копії вищезгаданих документів передані ГДА СБУ до Національного музею історії Великої Вітчизняної Війни та до Електронного архіву українського визвольного руху.

Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали охочі можуть в інформаційно-довідковій залі Служби безпеки України, що працює щодня з понеділка по п’ятницю з 14.00 до 17.00 і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ірининська, 4. Телефон: (044) 255-82-24. 

Дивіться також:

Як радянський агітпроп цензурував "неправильних" космонавтів. ФОТО

Останні листи з-під Сталінграду. Що писали німці перед капітуляцією

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».