Спецпроект

У Вашингтоні відкрили Меморіал пам'яті жертв Голодомору. ФОТО

У центрі столиці США урочисто відкрили пам'ятну скульптуру "Пшеничне поле" на честь мільйонів мешканців України, які загинули від штучного голоду-геноциду, влаштованого сталінським режимом.

Заходи у Вашингтоні пройшли за участі тисяч гостей з усього світу, повідомляє Укрінформ.

Монумент, автором якого є архітектор Лариса Курилас, має вигляд поля пшениці з написом "HOLODOMOR 1932-1933".

На думку архітекторки, саме образ розкішного лану стиглої пшениці має бути зрозумілим та близьким і для американців, і для українців, повідомляє Голос  Америки.

Чотирьохтонний пам’ятник відливали в ливарні штату Пенсильванія Laran Bronze. Власники ливарні – батько і син – Лоуренси Велкери місяцями працювали над проектом у майстерні. Вони теж приїхали на церемонію відкриття.

Загалом тисячі представників української громади Америки взяли участь у історичному заході в центрі столиці США. Після завершення урочистостей вони пройшли Ходою пам’яті до Білого дому.

 

Пам'ятник відкрито в одному з найбільш людних місць столиці - Коламбус Серкл, біля Центрального залізничного вокзалу (Union Station).

Таким чином з трагічними сторінками української історії матимуть змогу ознайомитися тисячі людей щодня, зазначили автори ідеї.

За словами депутата Конгресу США Сандера Левіна, відкриття монументу свідчить про послідовну підтримку народом Америки українського народу, який продовжує боротися за свободу своєї країни.

"Це також означає рішучість американців говорити чітко й гучно про геноцид", - наголосив конгресмен.

На церемонії виступила дружина Президента України Марина Порошенко, яка нагадала, що сім років тому в Києві було відкрито Національний меморіал жертвам Голодомору.

"Вірю, що ці два меморіали – у Києві і в Вашингтоні – будуть символами і засторогою злочинам проти людства та людяності в усьому світі", - підкреслила вона.

 Фото: themalaysianinsider.com

Як відомо, у 2006 році Конгрес США проголосував за надання уряду України дозволу збудувати на федеральній землі округу Колумбія (м. Вашингтон) пам'ятник жертвам Голодомору 1932-33 рр.

1 жовтня 2013 року посольство України отримало від Служби національних парків США дозвіл розпочати будівництво меморіалу "Поле пшениці".

Для отримання дозволу потрібно було створити фонд на суму повної вартості спорудження меморіалу - 2 млн доларів.

У травні 2013 року радник президента Януковича Ганна Герман стверджувала, що "дуже велику активність" у пошуку фінансів для споруження монументу виявив голова адміністрації Януковича Сергій Льовочкін.

Однак у жовтні 2013 року було повідомлено, що необхідну для виконання фінансових зобов'язань пожертву в розмірі 2,5 млн доларів надав Дмитро Фірташ.

Церемонія відкриття зібрала в центрі Вашингтону тисячі людей 

У столиці США цього тижня проходять заходи, приурочені до відкриття монумента. На Центральному залізничному вокзалі Вашингтона представлена виставка про події Голодомору та інформація про сам пам'ятник. У місті пройде меморіальний концерт.

Офіційно Конгрес США не визнавав Голодомор геноцидом. При цьому офіційна назва пам’ятника на Коламбус Серкл – "Меморіал жертвам українського Голодомору-Геноциду 1932-33 років".

Голодомор 1932-1933 років – масовий голод, який спричинив багатомільйонні людські жертви в сільській місцевості на території Української РСР та інших регіонів СРСР. Американський історик Тимоті Снайдер у дослідженні "Криваві Землі" назвав тодішню Україну найсмертельнішим місцем на планеті.

Голод настав унаслідок спланованої державної конфіскації зерна і всіх інших продуктів харчування у селян, яких Сталін вважав опорою антирадянського руху в Україні. При цьому СРСР в широких обсягах продавав продукти за кордон, щоб отримати кошти на проведення індустріалізації.

Упродовж десятиліть в Союзі про масове вбивство людей штучним голодом заборонялося згадувати. Коли правду відкрили, вона стала шоком для самих комуністів.

Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Національної академії наук України, в результаті Голодомору в Україні загинули 3,941 мільйона людей.

У 2006 році український парламент офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни світу приєдналися до цього визнання. В сучасній Росії наукові дослідження про Голодомор прирівнюються до "екстремістської літератури".

Згідно з соцопитуваннями 2013 року, 66% громадян України вважали Голодомор геноцидом.

Дивіться також: "Екскурсія Меморіалом пам'яті жертв Голодомору у Києві. ФОТО"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.