АНОНС: Лекція "Радянські військовополонені. Чому ми так мало про них знаємо?"

Чому важливо говорити про жертв війни, а не лише про її героїв? Відповідь на це питання буде представлена на прикладі історії нацистських таборів для радянських військовополонених на території Волині, біографій полонених червоноармійців, їх правового й соціального статусу в роки Другої світової війни та у повоєнний час.

Про це повідомляє громадська організація "Мнемоніка".

 

Доки існував Радянський Союз ці чоловіки й жінки жили з тавром "зрадника батьківщини" і до 1993 року перебували на обліку КҐБ. Нині, коли відбулася реабілітація цих жертв нацизму, відкрилися архіви, багато питань все одно залишаються без відповіді й потребують сумлінної роботи науковців.

Що відбувалося за колючим дротом шталагів? Де поховані загиблі в'язні? Скільки серед полонених червоноармійців було українців?


Лекторка: Тетяна Пастушенко – кандидатка історичних наук та співробітниця інституту історії України НАН України – займається студіями пам'яті та усноісторичними дослідженнями. Царина її наукових інтересів – Друга світова війна, а саме: проблеми нацистського окупаційного режиму, долі радянських військовополонених, в'язнів нацистських концтаборів та цивільного населення України у роки війни, а також питання українського острабайтерства в Третьому Райху, діяльність органів НКВД-НКҐБ у роки Другої світової війни та в повоєнний час.


Час: 6 квітня, вівторок, 18.00


Місце: подія відбудеться у форматі зум-конференції з онлайн трансляцією на fb-сторінку ГО "Мнемоніка".


Хто бажає долучитись до конференції – необхідно реєструватись за посиланням.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.