Відкритий доступ до архівів дозволив громадянам дізнатися більше про свої родини – архівісти

Закон про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму сприяв зростанню звернень громадян за інформацією до архівів.

Про це 20 квітня під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі повідомив Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Він підкреслив, що громадяни стали більше цікавитися історією не лише країни, а й своїх родин.

На прикладі ГДА СБУ Андрій Когут повідомив, що "практично половина з усіх звернень – це пошук родичів, інформації на репресованих осіб, приблизно третина стосується історичних досліджень, а решта - це соціально-правові питання".

 Андрій Когут

За даними моніторингу у 2014 році до архівів, що містять документи репресивних органів СРСР звернулося понад 87 тисяч громадян, а у 2015 – вже майже 125 тисяч осіб.

Якщо , наприклад, порівнювати кількість звернень до документів КГБ у першому кварталі 2016 року порівняно з першим кварталом 2014 року, то зростання відбулося втричі. Такі дані відображені в інфографіці за результатами моніторингу звернень до архівів, яку здійснив Центр досліджень визвольного руху.

 

Серед новацій закону, на які звернув увагу директор ГДА СБУ є те, що відповідальність за оприлюднення інформації покладається не на архівіста, який видає документи, а на дослідника, який публікує її.

Однією з вимог закону про доступ до архівів було їхнє оцифровування, нагадав Володимир Бірчак, заступник директора ГДА СБУ. Цей процес розпочали ще у 2007 – 2008 роках, проте документи ще не викладали в Інтернет. Нині, коли створюються спеціальні сайти, це набагато спрощує процес отримання інформації.

 Володимир Бірчак

"Вже не потрібно їхати до Києва чи якогось регіонального центру СБУ, щоб ознайомитися з тими чи іншими документами, багато з них вже є оцифровані, виставлені в мережу Інтернет. І з будь-якого куточка світу можна зайти на сайт, переглянути документи та скачати їх", – пояснив Володимир Бірчак.

Оксана Юркова з Інституту історії України НАН України, ілюструючи приклади сучасних інтернет-проектів,розповіла про плани зібрати всі праці Грушевського, всі архівні документи та дослідження про нього у найрізноманітніших варіантах – від рукописів, через машинописи, першодруки, і до найостанніших видань в одному спеціальному електронному архіві.

 Оксана Юркова

Ігор Розкладай, юрист "Центру демократії та верховенства права" підкреслив, що архіви мають усвідомлювати свою важливість і навів приклад Чорнобильської катастрофи. 

"Саме архів СБУ може почати достатньо серйозну суспільну дискусію, що це було. По-суті, саме будівництво, існування і аварія – це був один величезний злочин комуністичного режиму, на якій поклали тисячі життів", – зауважив юрист. Він пояснив, що закон про доступ до архівів є унікальним для українського правового поля.

"Вперше ми почали залазити в достатньо консервативну схему з новими принципами, про які Європа вже говорить більш, ніж 10 років", – заявив Ігор Розкладай. Він додав, що тепер має бути написана "біла книга" і розроблений новий загальний закон про архіви і доступ до них в цілому, адже нині є певний конфлікт у законодавстві.

 Ігор Розкладай

Ігор Кулик з Українського інституту національної пам’яті, розповів, що з ухваленням закону архіви почали більше презентувати себе у соцмережах. Передусім, у "Фейсбуці" створили низку тематичних груп стосовно різного роду архівів, а також сторінок архівів. 

"У більшості – це інформація про діяльність архівів, щоб показати, що архів – це не тільки зберігання документів, що це якась жива діяльність", – каже Ігор Кулик. За його словами, однією з найактивніших груп є "Доступ до архівів", що спеціалізується на тематиці репресивних органів.

 Ігор Кулик

Захід було організовано Центром досліджень визвольного руху за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" в рамках програми "Відкриті архіви: розробка нового законодавства з доступу до інформації про злочини проти прав людини".

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.