АНОНС: У Києві відкривається виставка «Бабин Яр – пам'ять на тлі історії»

Впродовж двох років німецької окупації в Бабиному Яру розстрілювали і ховали всіх, хто вважався ворогами нацистів - євреїв, ромів, радянських підпільників, українських націоналістів.

Після війни комуністичний режим десятиріччями намагався знищити сам Яр і пам’ять про його жертви. Нарешті, за часів незалежності Бабин Яр став символом змагання різних пам’ятей про страшну війну, втіленому у десятках різних пам’ятників, встановлених тут.

Виставка "Бабин Яр – Пам’ять на тлі історії" складається з двох смислових та візуальних шарів:

  • історія Бабиного Яру: від складання багатоконфесійного некрополя, через Голокост, нацистський терор, радянське знищення пам’яті про Яр і до нинішніх спроб увічнити усіх його жертв;
  • проекти меморіального парку, що включатиме територію Бабиного Яру, прилеглих кладовищ, інші пам’ятні об’єкти навколо них (за результатами Міжнародного архітектурного конкурсу "Бабин Яр – Дорогожицький некрополь").
 

Окрім того, серед тематичних розділів виставки: жертви та праведники Бабиного Яру, міф про "Матч смерті", Сирецький концтабір та діти, убиті в Бабиному Яру, долі розстріляних тут членів ОУН.

Учасники відкриття:

Євген Нищук – Міністр культури України

Володимир В'ятрович – Голова Українського інституту національної пам'яті

Ганна Старостенко – Заступник голови Київської міської державної адміністрації

Лариса Булавіна – Генеральний директор Музею історії міста Києва

Олександрович Сусленський – президент Всеукраїнської єврейської ради

Віталій Нахманович – куратор виставки

Виставка триватиме з 15 вересня до 31 листопада.

Відкриття: 15 вересня о 17.00

Місце: Музейно-виставковий центр "Музей історії міста Києва" (вул. Б. Хмельницького, 7, 3 поверх)

Організатори: Музей історії міста Києва, Український інститут національної пам’яті, Українсько-єврейська зустріч, Громадський комітет для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

Куратор проекту: Віталій Нахманович, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

Попередня акредитація ЗМІ – обов’язкова!

Контактна особа – Ілона (096) 906-51-89

Куратор виставки – ­­­­­­­­­­­­­Людмила (093) 55-63-859

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.