Останній районний центр України позбувся Леніна

24 жовтня в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області демонтували пам'ятник Володимиру Леніну.

Про це пише УНІАН з посиланням на espreso.tv. Місто був останнім районним центром на підконтрольній Україні території, де на центральній площі стояв пам'ятник більшовицькому вождю.

 Фото: espreso.tv

Рішення про демонтаж статуї вдалося ухвалити завдяки тискові громадських активістів, тому що офіційна влада міста не поспішала виконувати закон "Про засудження нацистського й комуністичного тоталітарних режимів".  

Зараз пам'ятник Леніну на зберіганні. Якщо покупець на нього не знайдеться, місцева влада відправить його на переплавку, адже в цьому пам'ятнику 4,5 тонни кольорових металів.

Утім, пам'ятники вождю більшовиків ще існують у сільській місцевості.

 

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.