Громадські активісти закликали керівництво держави підтримати музей Майдану

Представники громадськості звернулися до очільників держави та столиці із закликом надати Музею Революції Гідності тимчасове приміщення, фінансування та виділити ділянку для меморіалу Героям Небесної сотні.

Про це йдеться у "Відкритому листі до провідників Української держави", який сьогодні оприлюднив Укрінформ.

"За короткий час попри обмежене фінансування (лише на захищені статті) та відсутність бодай тимчасового приміщення Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності розпочав активну діяльність в інфраструктурному, управлінському, програмному, іміджевому, соціальному та фінансовому напрямах, здійснив низку культурно-освітніх заходів, у тому числі за кордоном, започаткував опрацювання й примноження своєї колекції тощо". – відзначають автори звернення.

Однак, підкреслюють підписанти, низка невирішених питань не дають змоги музею розгорнути повноцінну діяльність згідно зі статутом, стратегією розвитку музею та очікуваннями громадськості.

Передусім, це: відсутність тимчасового приміщення (для працівників, фондосховища та експозиції), належного фінансування, невизначеність щодо виділення земельної ділянки в центрі Києва для спорудження меморіалу Героїв Небесної Сотні та Музею Революції Гідності.

Саме вирішення цих проблем і передбачав указ Президента України №436/2016 від 6 жовтня 2016 року "Про відзначення у 2016 році Дня Гідності та Свободи". Але ні Кабмін, ні КМДА не поспішають виконувати завдання, покладені на них в указі.

"Зволікання з виконанням Указу Президента України викликає справедливе невдоволення української людності та створює додаткове джерело напруги в суспільстві. Переконані, що створення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності потребує не декларативних, а більш рішучих і конкретних зусиль з боку державних органів у вирішенні його першочергових проблем", – наголошують у "Відкритому листі".

Закінчується звернення закликом якнайшвидше виконати положення Указу президента року "Про відзначення у 2016 році Дня Гідності та Свободи", а саме:

– надати в Українському домі приміщення для тимчасового зберігання колекції Музею та створення робочих місць персоналу;

– передбачити в державному бюджеті на 2017 рік кошти, необхідні для створення меморіалу та музейного комплексу, як це було актуалізовано у виступі Президента України на засіданні РНБО 14 вересня 2016 року;

– ухвалити разом з головою Київської міської державної адміністрації політичне рішення про виділення земельної ділянки в Києві по вулиці Героїв Небесної Сотні, 3–5 для спорудження меморіалу Героїв Небесної Сотні та Музею Революції Гідності.

Звернення підписали: Артем Миргородський, Керівник Секретаріату Реанімаційного Пакету Реформ, Ігор Розкладай, Головний експерт групи Політика національної пам’яті РПР, Наталя Кривда, Головний експерт групи  Культура РПР, Володимир Щербаченко,  Голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив, Костянтин Вінніченко, Президент Благодійного фонду учасників бойових дій "Єдність побратимів", Лергій Лаєвський,  Президент Українського комітету ради музеїв "ІКОМ", Дмитро Сінченко, Голова КОО "Асоціація політичних наук", Ігор Коліушко, Центр політико-правових реформ, Любов Акуленко, виконавчий директор ГО "Український центр європейської політики", Ігор Горбань, Голова ВГО "Патріот – захисник Батьківщини", Валерій Бобрович, Головний командир ГО "Українська національна Самооборона" та ще представники біля 20 громадських організацій.

Як відомо, державний заклад "Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності" було створено, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів, 18 листопада 2015 року, а зареєстровано 8 січня 2016 року. 12 квітня 2016 року Президент України надав йому статус національного.

Під час свого виступу з нагоди третьої річниці Революції Гідності Петро Порошенко пообіцяв посприяти у виділенні земельної ділянки на Алеї Героїв Небесної сотні в центрі Києва та фінансування на спорудження меморіалу.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.