Петлюрівці, письменники, митці – КМДА запропонувала нові назви вулиць для Биківні та Голосієва

Комісія з питань найменувань Київської міської державної адміністрації погодила нові назви вулиць у Голосіївському районі та в селищі Биківня, яке входить у межі столиці.

Про це повідомляє газета КМДА "Хрещатик".

У Биківні можуть з’явитися вулиці на честь Івана Рогача, Ореста Чемеринського (члени ОУН, розстріляні в Бабиному яру), Павла Филиповича (поет, перекладач епохи Розстріляного відродження), Михайла Білінського (організатор морської піхоти, міністр УНР), Василя Біднова (історик, член Центральної Ради), Роберта Конквеста (дослідник Голодомору), Ро­дини Вороних (батько Микола і син Марко - письменники, жертви сталінського терору), Григорія Косин­ки (письменник епохи Розстріляного відродження), Владлена Кузнецова (кінематографіст, дослідник радянських репресій), Леся Танюка (режисер, політичний діяч), Євгена Плужника (поет епохи Розстріляного відродження), Дмитра Загула (письменник, перекладач), Іси Мунаєва (чеченський командир, що загинув в АТО), Степана Витвицького (Президент УНР в еміграції 1954-1965).

У Голосіївському районі нові вулиці пропонується назвати на честь: Назарія Яремчука, Остапа Вересая (кобзар), Віктора Зарецького (живописець, громадський діяч), Бориса Матюшенка (міністр здоров’я УНР), Володимира Науменка (філолог, міністр Української Дрежави), Андрія Ніковського (член Центральної Ради, міністр УНР), Сер­гія Остапенка (прем’єр-міністр часів УНР), Олександра Осецького (генерал Армії УНР), Миколи Левитського (громадський діяч, кооператор), Вален­тина Отамановського (член Центральної Ради, учасник бою під Крутами), Олега Борисова, Миколи Рябовола (діяч українського руху на Кубані), Макси­ма Славинського (дипломат УНР), Михайла Пет­ренка (поет, автор пісні "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю"), Олександра Удовиченка (генерал Армії УНР), Анатолія Кентія (історик, архівіст, дослідник УПА), Сергія Шелухіна (член Центральної Ради, міністр часів УНР), Григорія Голоскевича (мовознавець, член Центральної Ради), Бориса Тена (поет, перекладач, діяч УАПЦ).

Нові назви з’являться на мапі міста, якщо за них проголосує більшість на громадському обговоренні. 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.