Спецпроект

Президент нагородив останнього учасника повстання в нацистському таборі Собібор

Президент України Петро Порошенко нагородив орденом "За заслуги" ІІІ ступеню Аркадія Вайспапіра, єдиного на сьогодні живого учасника повстання в’язнів нацистського табору знищення Собібор.

Про це повідомляє офіційний сайт Президента України. Відповідний указ №533/2016 Петро Порошенко підписав 2 грудня з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року.

Як пише Цензор.net, Аркадій Вайспапір народився 23 грудня 1921 року в с. Бобровий Кут Херсонської області. Батька розстріляв НКВД під час політичних репресій 1937 року. З початком німецько-радянської війни Вайспапір воював у лавах Червоної армії. Під час оборони Києва дістав поранення і, перебуваючи в госпіталі, потрапив до німецького полону.

Оскільки Вайспапір був євреєм, нацисти спрямували його до табору знищення Собібор на теренах Польщі. Група євреїв-червоноармійців прибула до табору 22 вересня 1943 року. Згуртувавшись навколо лейтенанта Олександра Печерського, вони почали готувати план утечі.

Аркадій Мойсейович Вайспапір (у центрі). Фото: Цензор.net

14 жовтня 1943 року в таборі вибухнуло повстання. Учасники бойової групи змогли ліквідувати 15 вартових. Зокрема, першим убив начальника варти шарфюрера СС Зігфріда Грейфтуса саме Аркадій Вайспапір.

Під вогнем есесівців в’язні пішли на прорив через дротяну огорожу та мінне поле, яке оточувало табір. Усього втекти змогло 320 в’язнів, 80 загинуло під час прориву, а біля 150, що залишилися в таборі, розстріляли есесівці. У ході пошуків нацисти схопили й розстріляли 170 осіб.

Повстання в Собіборі стало єдиним успішним повстанням у нацистському концтаборі за всю історію Другої світової війни.

Вайспапір дістався території СРСР, приєднався до партизанського руху, а згодом – до Червоної армії. Усю його родину розстріляли нацисти в ході Голокосту, старший брат загинув на фронті.

Після війни проживав у Запоріжжі, Луганську, Донецьку, з 1994 року – в Києві. Був нагороджений медаллю "За відвагу", "Партизану Великої Вітчизняної війни", орденом Вітчизняної війни І ступеню.

Нині Аркадій Вайспапір – почесний член Всеукраїнського громадського об’єднання "Всеукраїнська асоціація євреїв – колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів".

ДОВІДКА:

Табір знищення Собібор діяв з 15 травня 1942 по 15 жовтня 1943 року. Протягом цього часу в ньому загинуло до 250 тис. євреїв. Після повстання 14 жовтня 1943 року за наказом райхсфюрера СС Генріха Гіммлера табір ліквідували, а територію переорали й засіяли овочами.

У 1962–1965 роках у Києві та Краснодарі відбулися судові процеси над охоронцями табору. Засуджений у 2011 році Іван Дем'янюк також служив в охороні Собібора.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.