Спецпроект

Історик шукає фото в'язнів польського концтабору Явожно

Український історик у Польщі Євген Місило розшукує фотографії українців, що були в'язнями концентраційного табору Явожно в комуністичній Польщі (1947-1949).

Про це дослідник написав на своїй сторінці у "Фейсбуці". 

Зараз Євген Місило завершує роботу над книгою про українських в'язнців Явожна.

"Пошукую фотографій в'язнів - оригінальних, які були на посвідках звільнення з табору (зразок поміщую нижче), а, якщо такі не збереглися, також фото з періоду перед в'язненням (виселенням), або після виходу на волю. Можуть бути оригінали (після копіювання негайнио поверну), або скани мінімум 300 дпі", - просить історик.

Посвідчення про звільнення українця з табору Явожно


Надсилати скани фотографій можна на електронну скриньку: akcjaw@gmail.com

Євген Місило відомий своїми дослідженнями українського питання в Польщі. Зокрема, він упорядкував збірники документів "Акція "Вісла", "Репатріація чи депортація. Переселення українців із Польщі до СРСР 1944-1946", "Трагедія села Павлокоми", том 22 "Літопис УПА" "УПА в світлі польських документів. Книга перша: Військовий суд Оперативної групи "Вісла" та ін.

За офіційними даними, в концтаборі Явожно було ув'язнено 3873 особи, у тому числі, понад 800 жінок і біля 100 дітей.

Дивіться також:

"За те, що ти є українець... Спогади з років 1944-1947"

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".