В Одесі курсанти провели марш на честь Української революції. ФОТО

Сьогодні курсанти інституту Військово-морських сил Одеської морської академії пройшлися маршем на честь 100-річчя Української революції.

Про це повідомляє "Первый городской". Окрім курсантів, до акції приєдналися громадські активісти.

Захід також приурочили до 100-річчя з проведення першого мітингу українських військових в Одесі 3 (16) березня 1917 року.

 

Організатори коментують, що це має в собі два смисли: вшанувати пам’ять патріотів доби Української революції й показати, що патріоти України служать в Одесі й у наш час.

"У 1917 році потрібно було мати достатньо мужності, щоб пройтися по Одесі з жовто-блакитними прапорами. Ми пам’ятаємо й шануємо подвиг наших співвітчизників. І сьогодні вийшли показати, що наше місто не проросійське, наші курсанти військово-морського інститут – патроіти України", – розповів організатор акції Віталій Устименко.

 

Учасники ходи пройшлися від пам’ятника Дюку де Рішельє до монументу Тарасові Шевченку, де виконали державний гімн України.


ДОВІДКА:

 3 (16) березня 1917 року в Одесі відбулася українська маніфестація. У ній взяли участь свідоме громадянство та юнкери двох шкіл прапорщиків на чолі з начальником 2-ї школи полковником Михайлом Омеляновичем-Павленком.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.