АНОНС: На Волині історик розповість про іноземців у боротьбі в лавах УПА

В УПА воювали не тільки українці. Серед повстанців були кримські татари, німці, бельгійці, голландці, вірмени, узбеки, грузини... Як вони туди потрапили? Як вони почували себе у новій для них ролі? І яку роль відіграли вони самі? Про це варто поговорити з автором книги про це непересічне явище Олега Стецишина.

Остання книжка Олега Стецишина розповідає про участь іноземців та представників національних меншин у складі Української повстанської армії: грузинів, азербайджанців, білорусів, росіян, вірменів, татар, литовців, узбеків, євреїв, австрійців, бельгійців, французів, італійців, німців тощо.

Як вони потрапили до лав УПА, як воювали та як згодом склалася їхня доля - захопливо і ґрунтовно викладає автор на основі архівних документів, свідчень вояків, праць з історії визвольного руху.

Зокрема, в книжці є також розділ "Міжнаціональна катастрофа бази "Січ" про події в селі Вовчак Турійського району Волинської області. 

"Ми можемо тільки пишатися тим фактом, що у визвольному русі ми не були самотніми. Адже навіть за умов цілковитої непідтримки провідними державами світу нашої боротьби за свободу, українців не залишили напризволяще пересічні громадяни цих країн. Право української нації на самовизначення зі зброєю в руках активно відстоювали представники практично усіх націй Центрально-Східної Європи", - каже журналіст і дослідник Олег Стецишин.

 

"Знищити Москву, як велику імперію, зможемо лише тоді, коли на всіх московських землях постануть самостійні національні держави. Іншої дороги немає", - зазначалося в інструкції ОУН.

Де й коли відбулася перша Конференція поневолених народів Східної Європи й Азії, чиїм голосом мовило повстанське радіо "Афродита" англійською і французькою, звідки і для кого була в УПА халяльна їжа?

Як складалися долі 16-річного росіянина Чермошенцева, загадкового бойовика Келлера - одного з керівників Кенгірського повстання, та іноземців в лавах УПА?

Про все це та багато іншого ви зможете поговорити безпосередньо з автором на зустрічах у в Луцьку та Турійську Волинської обл.

23 березня 2017 року, четвер, м. Луцьк

13.00

Місце: Бібліотека Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (вул. Винниченка, 30а)

18.30

Місце: Книгарня "Є" (вул. Лесі Українки, 30)

24 березня, п'ятниця, м. Турійськ

11.00

Місце: районний будинок культури (вул. Сагайдачного, 1)

Контактні особи: 063 874 31 44 (Леся Бондарук), 073 133 89 22 (Вадим Найко).

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".