Пам'ятник Щорсу пережив атаку вандалів. ФОТО

У фігурі коня в пам'ятнику радянському воєначальнику Миколі Щорсу зникла одна нога.

Фотографію пам'ятника виклав користувач "Фейсбуку" Vova Vorotniov

 

Мер Києва Віталій Кличко запевнив у коментарі "Українським національним новинам", що пам'ятник демонтують дуже швидко, але тільки після того, як в КМДА надійте відповідний дозвіл від Міністерства культури.

"Ми чекаємо відповідне рішення, тому що він знаходиться на балансі Міністерства культури, і після цього вже йде демонтаж, тому, що ми працюємо виключно в рамках діючого законодавства. Впевнений, що ми повинні дуже швидко це зробити [демонтувати пам’ятник — ІП], але проявів вандалізму не повинно бути. Це нецивілізований шлях", — зазначив В.Кличко.

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович так прокоментував подію:

"Про Щорса. Винними у нищенні скульптури є ті, хто стоять на заваді реалізації закону, який передбачає демонтаж такого роду пам'ятників і їх збереження у музеях.  А коня шкода. Коні не винні", — написав В'ятрович у "Фейсбуці".

Нагадаємо, що Микола Щорс (1895—1919) — комдив Червоної армії, герой Громадянської війни, канонізований радянською владою. Брав активну участь у збройній боротьбі проти Української Народної Республіки, комендант окупованого Києва (лютий 1919). Народився на Чернігівщині в м. Сновськ, яке з радянських часів і до 2016 року називалося "Щорс".

Пам'ятник Щорсу в Києві на бульварі Шевченка спорудили в 1954 році за проектом Михайла Лисенка, Миколи Суходолова й Василя Бородая. Скульптори — Олександр Власов і Олексій Заваров. За легендарною версією, позував для створення монумента сам Леонід Кравчук.

Дивіться також:

Місто Щорс декомунізували

На Франківщині знсли останній пам'ятник Щорсу

Монумент Щорсу перейменували на пам’ятник "Учасникам Української революції"

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище