На Франківщині знесли останній пам’ятник Щорсу. ФОТО

Лише останніми днями демонтували пам’ятник полководцю Червоної армії Миколі Щорсу в с. Путятинцях Рогатинського району Івано-Франківської області.

Погруддя стояло в колишньому колгоспному саду в цьому прикарпатському селі з 1972 року, передає місцеве видання "Вікна". 14 листопада 2016 року згідно з рішенням сільради його знесли на виконання закону "Про засудження комуністичного та нацистського режимів".

 Фото: vikna.if.ua

У Путятинцях за часів СРСР діяв колгосп імені командира дивізії Черовоної армії Миколи Щорса, який у період 1918—1919 років воював проти Української Народної Республіки. До складу колгоспу також входили села: Лучинці, Обельниця і Юнашків.

Рішення про демонтаж сільрада ухвалила минулого тижня. "До цієї справи залучили безробітних жителів Путятинців, котрі перебувають на обліку у районному центрі зайнятості", – повідомив директор центру Петро Числяк.

 Фото: vikna.if.ua

За словами сільського голови Петра Кучмія, постамент бюста планують використати для майбутнього героям Небесної стоні.

ДОВІДКА:

Микола Щорс (1895—1919) — командир Червоної армії, брав активну участь у встановленні радянської влади на території України та збройній боротьбі проти Української Народної Республіки, комендант окупованого Києва (лютий 1919), начальник 1-ї (Таращанської) дивізії в Українській радянській армії.

Інші матеріали за темами ДЕКОМУНІЗАЦІЯ та ТОПОНІМІКА

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".