На Франківщині знесли останній пам’ятник Щорсу. ФОТО

Лише останніми днями демонтували пам’ятник полководцю Червоної армії Миколі Щорсу в с. Путятинцях Рогатинського району Івано-Франківської області.

Погруддя стояло в колишньому колгоспному саду в цьому прикарпатському селі з 1972 року, передає місцеве видання "Вікна". 14 листопада 2016 року згідно з рішенням сільради його знесли на виконання закону "Про засудження комуністичного та нацистського режимів".

 Фото: vikna.if.ua

У Путятинцях за часів СРСР діяв колгосп імені командира дивізії Черовоної армії Миколи Щорса, який у період 1918—1919 років воював проти Української Народної Республіки. До складу колгоспу також входили села: Лучинці, Обельниця і Юнашків.

Рішення про демонтаж сільрада ухвалила минулого тижня. "До цієї справи залучили безробітних жителів Путятинців, котрі перебувають на обліку у районному центрі зайнятості", – повідомив директор центру Петро Числяк.

 Фото: vikna.if.ua

За словами сільського голови Петра Кучмія, постамент бюста планують використати для майбутнього героям Небесної стоні.

ДОВІДКА:

Микола Щорс (1895—1919) — командир Червоної армії, брав активну участь у встановленні радянської влади на території України та збройній боротьбі проти Української Народної Республіки, комендант окупованого Києва (лютий 1919), начальник 1-ї (Таращанської) дивізії в Українській радянській армії.

Інші матеріали за темами ДЕКОМУНІЗАЦІЯ та ТОПОНІМІКА

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".