Історичний музей відзвітував про два роки роботи. ФОТО

18 квітня в Українському кризовому медіа-центрі працівники Національного музею історію України презентували нову парадигму декомунізованого "осередку ідентичності" і запросили до співпраці науковців, педагогів і митців.

Участь у прес-конференції взяли:

  • Микола Княжицький — народний депутат України 7-го та 8-го скликання, голова Комітету з питань культури і духовності

  • Катерина Смаглій — директор Київського офісу інституту Кеннана, національний кореспондент Європейського музейного форуму в Україні

  • Ігор Гирич — доктор історичних наук, головний редактор журналу "Пам'ятки України"

  • Тетяна Сосновська — генеральний директор Національного музею історії України

  • Кирило Галушко — кандидат історичних наук, керівник проекту "Lікбез"

  • Юрій Макаров — журналіст, оглядач часопису "Український тиждень"

  • Олександр Зінченко — редактор "Історичної правди", радник керівника Українського інституту національної пам'яті

Як повідомили на прес-конференції, коли два роки тому музей очолила музейник з успішним досвідом — Тетяна Сосновська, нова команда вперше серед музеїв України розробила та оприлюднила новітню "Концепцію розвитку НМІУ до 2020 року".

 

Головними пріоритетами було визначено: зробити музейну колекцію та наукові досягнення відкритими, прозорими і доступними кожному досліднику, а музей — сучасним за формою, європейським за змістом та українським за духом.

Найперше, що довелося терміново зробити новому керівнику, — вимагати, щоб екскурсії в музеї стали проводити українською мовою, всі інші мови в музеї були зараховані до розряду іноземних. Акцент у викладі екскурсійної програми у 2015 році, на 24-му (!) році Незалежності перемістився з Російської імперії та Радянського Союзу на Україну.

Музей став привітним до відвідувачів та доступним для професійного старту талановитої творчої молоді. З'явилося близько 25 нових освітніх програм, відкрито лекційно-дискусійний майданчик для дорослих, значно розширено тематику екскурсій, до проведення яких залучено досвідчених науковців. Десятки нових виставок розкрили сторінки історії, які раніше не були представлені в музеї або потребували актуалізації.

Звітує генеральний директор НМІУ Тетяна Сосновська 

Довкола НМІУ формується коло приятелів музею — громадських активістів, фахівців різних сфер, і воно постійно розширюється. Наразі триває робота над оновленням експозиції, в якій будуть представлені всі етапи боротьби українців за державність у ХХ та ХХІ століттях. НМІУ вважає за необхідне експозицію ХХ та ХХІ століть будувати разом з громадськістю, митцями та науковцями різних установ.

У 2015 році Національний музей історії України відвідали за вхідними квитками понад 64 тисячі людей. У порівнянні з 2014 роком це більш, ніж вдвічі більше і це, відповідно, збільшило прибуток музею також у 2 рази. Згідно з документацією, відвідуваність музею до 2015 року становила від 17 до 56 людей у день.

Розпочалося повне звірення фондової колекції та наукове опрацювання й оцифрування експонатів. Адже наразі фондові колекції опрацьовано лише на третину.

 Олександр Зінченко і Юрій Макаров

Учасники прес-конференції не оминули проблем, з якими зіткнувся музей в процесі свого оновлення. Так, за колишнім керівництвом Національного музею історії України перевірками виявлено факти незаконних орендних відносин, безпідставного списання коштовного обладнання, кілька корупційних схем, нераціональне використання державних коштів, занедбаний господарський стан музею.

Під час попередніх звірень (з середини 50-х років ХХ століття) музей недорахувався близько 1500 експонатів. Частина фондових працівників відверто незадоволені намірами керівника провести ретельну ревізію, яка б засвідчила реальний стан збереження.

Зокрема, резонансним став випадок виявлення можливої підміни знаку в унікальній т.з. "Празькій колекції". Наразі виявлено випадки пошкоджень, підтирань чи відсутності маркування на багатьох інших експонатах, що також потягнуло за собою агресію та невдоволення частини відповідальних за збереження та облік фондів працівників.

Відколи Тетяна Сосновська очолила музей, частина працівників, незадоволених перевірками фондів, збільшеннями планових навантажень, новою системою матеріального вмотивування працівників, систематично публікує в ЗМІ обвинувачувальні статті без підписів, а з лютого цього року кільканадцять працівників музею ходять протестувати під будівлю Міністерства культури з вимогою звільнити Тетяну Сосновську.

Їх кількість — менше 5% від загальної кількості працюючих, але вони дозволяють собі ставити вимоги від імені всього колективу, шантажувати Міністерство, розповсюджувати неправдиві звинувачення на адресу керівника музею, деморалізуючи весь колектив.  

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.