В Лаврі знайшли мумію. Єгипетську

5 травня в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику відбудеться представлення колекції старожитностей Давнього Єгипту.

На початку 2017 року, під час звірки фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, заступник генерального директора археолог Сергій Пивоваров виявив справжню древньоєгипетську мумію.

Згодом стало відомо, що йдеться  навіть про кілька надзвичайно цікавих експонатів, які потрапили до Києва ще на межі ХІХ - ХХ століть.  Як з’ясувалося, спершу вони зберігалися у Церковно-археологічному музеї, потому перебували у Музеї атеїзму, який тоді розташовувався у Києво-Печерський Лаврі.

Кілька десятків років ці унікальні предмети, забутими знаходилися у  фондосховищі, і лише тепер  були віднайдені. Нині колекція старожитностей Давнього Єгипту складається з двох мумій, двох розписаних саркофагів та кількох канопів (грець. Κάνωβος лат. Canopus – поховальних посудин для внутрішніх органів).

Учасники презентації:

- Євген НИЩУК - Міністр культури України.

- Любомир МИХАЙЛИНА – доктор історичних наук, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

- Сергій ПИВОВАРОВ – доктор історичних наук, заступник генерального директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

- Гліб ІВАКІН – професор, доктор історичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України, заступник директора Інституту археології Національної академії наук України.

- Микола ТАРАСЕНКО -  доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту сходознавства імені А. Ю. Кримського Національної академії наук України.

- Віктор КЛОЧКО - професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри археології Національного університету "Києво-Могилянська академія".

- Лариса КУЛАКОВСЬКА - кандидат історичних наук, директор археологічного музею Інституту археології Національної академії наук України.

5 травня, п’ятниця, 11.00 

Місце: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 25).

Акредитація для представників ЗМІ:  тел.: 234-15-36, ел. адреса: presa@mincult.gov.ua.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".