In memoriam. Помер Блаженніший Любомир Гузар

Глава Української греко-католицької церкви 2005-2011 років Блаженніший Любомир Гузар помер на 85-му році життя.

Про це повідомляє "Українській правді".

Пізніше на сайті УГКЦ оприлюднили офіційну заяву, у якій зазначається, що Блаженіший помер 31 травня о 18:30.

Президент Петро Порошенко вже висловив співчуття з приводу смерті Любомира Гузара.

Після смерті 14 грудня 2000 року верховного архієпископа Мирослава Іоанна Любачівського Синод Української греко-католицької церкви вибрав, 25 січня 2001 року єпископа Любомира Гузара новим предстоятелем.

На наступний день, 26 січня 2001 року, в Соборі св. Юра у Львові відбулася інтронізація нового верховного архієпископа, відразу ж після якої папський нунцій інформував, що Іоанн Павло II, як він повідомив телеграмою, не тільки підтверджує такий вибір синоду, а й надає новоінтронізованому верховному архієпископу титул кардинала.

У 2002 році верховний архієпископ Любомир освятив наріжний камінь свого Патріаршого собору в Києві.

10 лютого 2011 року папа Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з поста верховного архієпископа УГКЦ.

Відповідне прохання Гузар подав, коли йому виповнилося 75 років.

Дивіться також:

Блаженніший Любомир: "Війна увійшла в моє життя 1 вересня 39-го, коли на Львів упали перші бомби"

Любомир Гузар - кардинал греко-католиків (ВІДЕО) 

Греко-католики. Історичний контекст 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.