У Боярці відкрили барельєф полковнику Коновальцеві. ФОТО, ВІДЕО

10 червня в Боярці Київської області урочисто відкрили барельєф полковнику Армії УНР, засновнику ОУН Євгену Коновальцю.

Барельєф установили на будівлі міської школи № 2 з ініціативи благодійного фонду "Героїка". 

У цьому приміщення в листопаді-грудні 1918 року розташовувався штаб Осадного корпусу Січових стрільців, яким командував Коновалець.

 Усі фото - Віталій Падалка 

На церемонії відкриття були присутні: міністр культури України Євген Нищук, дисидент, політв'язень, співзасновник Української Гельсінської групи Левко Лук'яненко, представники місцевої влади, численні громадські та культурні діячі.

 

Почесну варту на заході забезпечували реконструктори військово-історичного клубу "Постанець" в одностроях Армії УНР та ліцеїсти-зв’язківці

 
 

.Освятили меморіальний знак представники духовенства за супроводу церковного хору.

 
 

Група "Хорея козацька" виконала автентичні пісні часів Української революції 1917—1921 років. Більше фото — тут.

Євген Коновалець (14.06.1891—23.05.1938) – полковник Армії Української Народної Республіки, керівник Української військової організації, голова Проводу українських націоналістів.

Свого часу Євген Коновалець об'єднав тисячі українців довкола ідеї боротьби за соборну Українську державу. Один із творців українських збройних сил, він сформував  Галицько-буковинський курінь, а згодом полк (дивізію, корпус, групу) Січових стрільців і дав відсіч більшовицькому повстанню робітників київського заводу "Арсенал".

Перебуваючи в еміграції, не полишав своїх ідеалів та створив Організацію українських націоналістів. Саме Коновалець підготував майбутнє покоління діячів ОУН, серед яких Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько.

Як повідомлялося, раніше в Боярці встановили меморіальну дошку на честь Євгена Коновальця. Наступно ночі її облили фарбою вандали, однак активісти швидко відчистили дошку.

У м. Подільську Одеської області демонтували пам'ятник радянському воєначальнику часів Української революції і Громадянської війни Григорію Котовському.

Усі матеріали ІП за темою "Коновалець"

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.