Суд призупинив рішення Київради назвати проспект іменем Шухевича

Окружний адміністративний суд Києва заборонив Київській міській раді подавати на підпис меру й публікувати рішення про перейменування проспекту генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича до ухвалення рішення у справі позову до Київради.

Копію ухвали суду опублікувала на своїй сторінці у "Фейсбуці" Олена Бережна, директор ГО "Інститут правової політики й соціального захисту", що представляє позивача.

Позов до міської ради подали дві ГО: "Антифашистська правозахисна ліга" та "Єврейська правозахисна група". За даними "Дзеркала тижня", керівниками другої є колишній депутат від Партії регіонів Ірина Бережна та її мати Олена Бережна.

 


"Прийнята ухвала не свідчить про те, що суд погодився із позовними вимогами чи вже прийняв рішення їх задовольнити. Це так зване "забезпечення адміністративного позову", тобто кроки, вжиті судом на час, поки він буде розглядати справу по суті... Незрозуміло, яким чином рішення Київради про перейменування однієї з вулиць міста може становити "очевидну небезпеку" порушення прав чи інтересів позивачів  громадських організацій. Прийняття рішення здійснювалося за процедурою, визначеною законом: було проведено громадське обговорення (на якому більшість підтримала перейменування), проект рішення розглядався комісією з питань найменувань та профільними комісіями Київради. За рішення проголосувала більшість депутатів ради. Отже, потрібно дочекатися повного тексту ухвали (суд має її скласти не пізніше 5 днів)", — написав з цього приводу Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович на своїй сторінці у "Фейсбуці". 

Як стало відомо "Історичній правді", позивачі обґрунтовували свій позов тим, що "Роман Шухевич та Степан Бандера ніколи не мешкали у місті Києві, не мали ніяких справ у цьому місті, тому Відповідач в порушення Закону України "Про географічні назви" здійснив неправомірні дії".

Крім того, в тексті адміністративного позову вказано, що "Відповідач сприяє наполегливим спробам викривлення нашої спільної історії, що натепер спостерігаються з боку Українського інституту національної пам’яті (УІНП), інших організацій та ряду ЗМІ, які намагаються стерти із нашої спільної історії трагічні сторінки, пов’язані зокрема з антисемітською діяльністю Організації українських націоналістів (ОУН), Української повстанської армії (УПА) та її лідерів". 

"Антисемітська спрямованість цієї діяльності,  йдеться далі,  сприяла загибелі тисяч українських євреїв і є доведеним історичним фактом, підтвердженим безліччю свідоцтв, документів, досліджень, в тому числі загальновідомих / загальнодоступних. Спроби переписати історію, замовчування та заперечення антисемітської спрямованості ідеології і практики цих організацій є нічим іншим, як образою пам’яті понад одного мільйона євреїв, знищених в Україні нацистами та місцевими колаборантами, і, більш того,  запереченням Голокосту".

Нагадаємо, 1 червня 69 депутатів Київської міської ради проголосували за перейменування проспекту Генерала Ватуніна на проспект Романа Шухевича. Проспект переходить у проспект Степана Бандери, який одержав свою назву 7 липня 2016 року.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?