Що засекречував СРСР про Другу світову — опублікували документ із Архіву СБУ

У мережі оприлюднили витяг з переліку відомостей, які забороняли розповсюджувати у СРСР про воєнний та поствоєнний періоди часів Другої світової війни на території Радянського Союзу.

До засекреченої інформації потрапили дані про мобілізацію до Червоної Армії, людські й матеріальні втрати, допомога союзників, відомості про вплив війни на населення тощо. 

Центр досліджень визвольного руху опублікував на своїй сторінці у Facebook електронні копії документу "Перечень сведений, запрещенных к опубликованию в открытой печати и по радио".

Перелік датується січнем 1949 року. Розсекречений документ зберігається в Галузевому державному архіві Служби безпеки України.

 

Серед відомостей, які не можна було друкувати в газетах чи розповідати по радіо були, зокрема, такі:

  • дані про мобілізацію жінок та їх кількість на війні (як в цифрах, так і у відсотках);
  • узагальнені дані про вплив війни на здоров’я населення (стан харчування, рівень народжуваності тощо);
  • цифрові дані про людські втрати на війні;
  • дані про кількість інвалідів;
  • загальні дані про втрати союзників та противників.

Окрім цього забороняли публікувати та озвучувати по радіо будь-яку інформацію про ввіз та використання на території СРСР захоплених "на території противника": промислових та сільськогосподарських обладнань, транспорту, витвори мистецтва, продовольство, тварин, відомості про кораблі, отримані за ленд-лізом. 

Також не можна було розповідати у ЗМІ відомості про випадки, коли медики використовували зброю (окрім випадків самозахисту та захисту хворих та поранених).

Не можна було поширювати дані про кількість мобілізованого механічного та живого транспорту, а також втрати по них, інформацію про захворювання тварин чумою.

Секретною були відомості про кількість військової техніки, яка надійшла від союзників та досвід її використання, інформація про іноземні армії, вичитана у закордонній пресі. До публікації не допускались фото з об’єктами оборонного значення.

Не підлягали оприлюдненню загальні дані про стан злочинності, інформація про закриті судові процеси, адміністративні виселення "соціально-небезпечних елементів", відомості про дислокацію таборів, колоній, місць спецпоселень, про мобілізацію населення для виконання важких робіт по СРСР в цілому, республікам, краям, областям та міністерствам.

Під гриф "секретно" потрапила також інформація про екологічний стан: про масштабні аварії та катастрофи, про стихійні біди, про кількість отруйних та вибухових речовин, які використовуються у радянській промисловості.

"Пропагандистський міф про "Велику Вітчизняну" виник  завдяки тому, що справжня інформація цензурувалася і засекречувалася. У час, коли російська пропаганда продовжує використовувати ці міфи, архіви особливо мають працювати над тим, щоб показувати та відкривати таємниці комуністичної цензури", — говорить Андрій Когут, директор ГДА СБУ

Документ, про інформацію, яка має бути цензурована, завершується цілком логічно — забороною друкувати у ЗМІ та оприлюднювати по радіо відомості про радянську цензуру та дані, які розкривають організацію та методи її роботи.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.