Казахські дослідники подарували Вернадці 35 кг книжок про казахські табори ГУЛАГу

25 липня в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського зустрілися українські та казахстанські науковці, які досліджують Великий терор та систему концтаборів у Радянському Союзі.

Зустріч було приурочено до 80-х роковин початку масових репресій в СРСР. 30 липня 1937 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Микола Єжов видав наказ 00447, з якого власне й почався Великикй терор – "антикуркульска" операція, яка переросла в операцію проти поляків та інших національностей.

Відриваючи засідання, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова Самат Ордабаєв сказав:

"У Казахстані цим трагічним рокам присвячено велику увагу. Ще в 1997 році глава держави оголосив рік репресованих, а в згодом держава прийняла велику програму і визначила 31 травня днем пам’яті жертв репресій. Історії українського та казахського народів переплетені дуже тісно. Дуже багато свого часу було репресовано українців, які безвинно канули в Лету в наших страшних таборах".

 Виступає Самат Ордабаєв. Усі фото: Український інститут національної пам'яті

Посол нагадав, що  на території Казахської РСР було розташовано 11 таборів, з яких найстрашнішими були Карагандинський табір (Карлаг) і АЛЖИР (Акмолінський табір дружин зрадників батьківщини).

Родина пана Ордабаєва також у радянський час зазнала репресій. Зокрема один із близьких родичів, що раніше посідав посаду другого секретаря Компартії Казахстану, відбув 25 років у ГУЛАзі, а відтак очолював Казахстанську спілку реперсованих.

З українськогої сторони співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса  Юрій Шаповал нагадав історію академіка Агатангела Кримського.

Улітку 1941 року його примусово евакуювали з Києва в тил СРСР. Сліди видатного вченого-сходознавця губляться в 1942 році в Костанаї на території Казахстану. Обставини його смерті до кінця не відомі.

Доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал

Юрій Шаповал навів суху офіційну статистику НКВС. З початку серпня 1937 року до кінця 1938 року по всьому Союзу було заарештовано 1,5 млн людей. З них 800 тис. були знищені. У цей час в Україні заарештували 190 тис. осіб і розстріляли біля 121 тис.

"Ці події змушують нас замислитися над тим, що таке тоталітаризм і що таке демократія. І мені здається, що наше суспільство іноді по-дитячому ставиться до цих проблем, мовляв, це було давно. На мою думку, приклад Карлагу і приклад проекту "Карлаг: пам’ять заради майбутнього" говорить про зворотне.

Ми повинні обов’язково говорити про ці речі, тому що якщо ми не будемо говорити про це так, як належно, за нас заговорять ті, хто вважає, що Радянський Союз був досить хорошою державою, в якій було всім добре, не було безробіття й таких проблем, які породила демократія", — підсумував професор.

Керівник проекту "Карлаг: пам’ять заради майбутнього" Нурлан Дулатбеков розповів про мету проекту та його дослідницько-видавничу діяльність:

"Коли ми починали роботу над проектом 15 років тому, нам потрібно було знайти стрижневий напрям нашої наукової діяльності. І ми вирішили назвати його так, аби державний апарат не боровся більше зі власними громадянами і репресії, які були на початку ХХ століття, не повторювалися".

Доктор юридичних наук, член-кореспондент НАН Республіки Казахстан Нурлан Дулатбеков

Першою роботою дослідників проекту була книга "Творчість мимоволі". Це альбом із репродукціями картин 30 художників, які сиділи в Караганді. З-поміж них – відомі митці В. Ейферт, Р. Граббе, Г. Фогелер, Чижевський та ін. Про тих, хто не потрапив до першої книги, розповідається в продовженні під назвою "Чорним олівцем карлагу". Цієї ж теми торкаєтсья книга Ю. Попова "Караганда в долях художників".

Монографія "Особливі табори" містить відомості про 12 таких таборів з найжорсткішим режимом, які існували в СРСР.

Окремий напрям досліджень – доля військовополонених Другої світової війни, які опинилися в таборах Казахстану. Передусім, це японські полонені, не тільки інтерновані, але й ті, що були засуджені за 58-ю статею КК СРСР. До речі, один із таких досі живе в Казахстані – йому понад 80 років, і він має дружину-українку. 

 Сумарно всі ці книжки важать 35 кг

Книга "Японські військовополонені в Карагандинській області" містить дані про долю 32 тис. японських військовиків. Усього СРСР узяв у полон 750 тис. японських солдатів, з яких 58 тис. опинилося в Казахстані.

Результатом казахсько-угорської наукової співпраці стало дослідження "Доля угорських військовополонених". У публіцистичній книзі "Карлаг ОГПУ-НКВД. Від Столипіна до ГУЛАГу" містяться документи, спогади та ін. матеріали про долю російських німців від перших колоністів у Казастані до депортації німців з Поволжя в казахські степи.

Остання робота учасників проекту – "Матусине кладовище" про долю 1700 дітей, похованих на території Карлагу. "Тут ми не стали писати історію, просто подали документи НКВС, ті, які підписував Йосип Віссаріонович, списки дітей, їх листи, неповний список їх батьків. Зараз у Казахстані триває програма про сакральні місця. І ми хочемо, щоб "матусине кладовище" включили в перелік сакральних місць, зробили тут меморіальний комплекс", – пояснив доктор Дулатбеков.

 Українські та казахські науковці, представники Українського інституту національної пам'яті та керівництва національної бібліотеки ім. Вернадського 

Учасники проекту займаються не тільки науковими дослідженнями, але й освітою молодого покоління. Під патронатом проекту було організовано студентський конкурс, учасники якого з усього світу надіслали біля 200 оповідей про своїх репресованих предків, які відбували терміни покарання в таборах у Казахстані.

Апостольський делегат греко-католиків Казахстану та Середньої Азії Василь Гавера наголосив, що Карлаг став місцем, де були ув’язнені представники багатьох релігій: християни, мусульмани, юдеї та ін. Понад 200 священиків УГКЦ опинилися в таборах Кенгіра та Караганди після примусової ліквідації церкви в 1946 році.

Серед найвідоміших – двоє блаженних, яких Папа Римський Іван-Павло ІІ проголосив новомучениками в 2001 році. Це – перший український єпископ Канади Микита Будка, який загинув у 1948 році в Карлазі, і священик Олексій Зарицький, який помер у тюрмі.

Із Карагандою також було пов’язане ім’я підпільного єпископа Закарпаття Олександра Хіри, який жив там до 1983 року і щороку їздив у Закарпаття до підпільної єпархії.

На завершення казахська делегація передала презентовані видання (їхня загальна маса склала 35 кг!) бібілотеці ім. Вернадського.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін