Спецпроект

Родина Праведника народів світу позивається до ФСБ Росії

Родичі шведвського дипломата Рауля Валленберга, який урятував тисячі євреїв, подали позов до російської ФСБ з вимогою надати документи, які з’ясовують його долю.

Рауль Валленберг (1912–?)

Валленберга заарештували в 1945 році в Угорщині радянські спецслужби, повідомляє російська служба "Бі-Бі-Сі".

Інформація про його долю досі залишається за завісою мороку. Вважається, що він помер у радянській в’язниці в 1947 році.

"Численні запити до російської влади, які я, історики та шведська влада зробили публічно та в приватному порядку, не призвели до жодного результату", – заявила племінниця Валленберга Марі Дюпюї "Ассошіейтед Пресс".

"Тепер ми готові домагатися інформації в судовому порядку. Ця справа – не тільки нагода відновити пам’ять про видатну людину, але й сильний аргумент за відкритя архівів ФСБ та інших відомств", –сказав "Інтерфаксу" керівник об’єднання "Команда 29" адвокат Іван Павлов, який представляє інтереси сім’ї Валленберга.

"Якщо нам удасться добитися нововї інформації від органів, ми отримаємо важливий правовий прецедент, який допоможе в дальшій боротьбі за свободу доступу до державної інформації", – вважає він.

Податкова агенція Швеції, яка веде облік усіх народжень і смертей, визнала Валленберга померлим восени того року – через 71 рік після його зникнення.

У 1957 році радянська влада заявила, що рауль Валленберг помер у тюрмі від серцевого нападу 17 липня 1947 року, хоча до цього вона взагалі заперечувала, що дипломат перебуває в ув’язненні.

Декілька свідків розповідали про зустрічах із Валленбергом через кілька років після його імовірної смерті. Члени родини дипломата проятгом кількох десятиріч намагалися з’ясувати, що з ним трапилося.

Валленберга призначили першим секретарем посольства Швеції в Будапешті в липні 1944 року. Він видав тисячам євреїв шведські паспорти, які давали їм право залишити Угорщину та уникнути смерті в нацистському концтаборі. У 1963 році ізраїльський Яд-Вашем надав Валленбергу звання Праведника народів світу.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.