Тверську – на Ґедройця. Відомі українці закликають Кличка перейменувати вулицю

Від київського міського голови вимагають нових перейменувань. Із таким закликом до Віталія Кличка звернулася група інтелектуалів, літераторів, журналістів, істориків і дипломатів.

"Підтримуючи ініціативу Українсько-польського форуму партнерства, звертаємося із пропозицією перейменувати вулицю Тверську у місті Києві на честь видатного європейського інтелектуала і великого друга України Єжи Ґедройця. Ця вулиця з’єднує дві інші, що пов’язані із іменами людей, які однаково важливі як для польської, так і для української культур: Казимира Малевича та Івана Павла ІІ," - ідеться у зверненні.   

Єжи Ґедройць десятиліттями просував постулат "Без незалежної України не буде вільної Польщі". Постать Ґедройця стала наріжним каменем східної політики незалежної Польщі після падіння комуністичної системи.

Паризький часопис "Культура", засновником і редактором якої був Єжи Ґедройць, став непідцензурною трибуною для багатьох українських інтелектуалів. Серед його авторів були Євген Маланюк, Богдан Осадчук, Борис Левицький, Юрій Шевельов. 

Єжи Ґедройць (праворуч) разом із постійним автором "Культури" Юзефом Чапським. Більше - у тексті професора Юрія Шаповала "Пан Редактор. Єжи Ґєдройць та його спадщина" 

Ґедройцю належить визначення "Розстріляне відродження", яке спочатку з’явилося як назва виданої "Культурою" антології української літератури 1920-х років, що була укладена Юрієм Лавріненком.

"У часи нової Холодної війни, розв’язаної Кремлем проти України та решти вільного світу, і певних труднощів в польсько-українських відносинах лишається констатувати: нам бракує Ґедройця в нашому житті!"

Заклик перейменувати столичну вулицю на честь Ґедройця підтримала на своєму засіданні 19 вересня ініціатива "Першого грудня".

Звернення до київського міського голови підписали:

Іван Васюник, віце-прем’єр-міністр України (2007-2010)

Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті

Оля Гнатюк, професор НаУКМА, Український ПЕН-центр

Ярослав Грицак, професор Українського католицького університету

Євген Захаров, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", голова Харківської правозахисної групи

Леонід Зашкільняк, історик, професор ЛНУ ім. Івана Франка

Олександр Зінченко, редактор проекту "Історична правда", ведучий програми "Розсекречена історія", UA:Перший,

Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", правозахисник

Вахтанг Кіпіані, головний редактор проекту "Історична правда"

Оксана Кісь, історикиня, НАН України

Микола Княжицький, народний депутат України, голова комітету з питань культури Верховної Ради України

Галина Крук, віце-президент Українського ПЕН-центру

Андрій Курков, письменник, Український ПЕН-центр

Данило Лубківський, заступник міністра закордонних справ України (2014)

Юрій Макаров, публіцист, письменник, телеведучий, UA:Перший

Олексій Панич, філософ, перекладач, Український ПЕН-центр

Всеволод Речицький, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", правник

Микола Рябчук, президент Українського ПЕН-центру

Наталка Римська, редакторка, Інститут Адама Міцкевича (Варшава),

Вадим Скуратівський, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", історик

Олена Стяжкіна, історик, літераторка, Український ПЕН-центр

Ганна Тригуб, редактор часопису "Український тиждень"

Леонід Фінберг, головний редактор видавництва "Дух і Літера"

Юрій Шаповал, історик, професор, НАН України

Ярослав Яцків, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.