На Житомирщині знайши поховання жертв більшовицької каральної операції. ФОТО

Нещодавно в містечку Великий Шумськ Житомирського району працівники археологічної експедиції історико-патріотичного об’єднання “Пошук” знайшли масове захоронення людей, закатованих більшовиками в 1919—1921 роках.

За словами пошуковців, на місці проведення робіт вже виявили останки 129 людей, передає "Житомир.Life". Вони мають сліди механічних пошкоджень, що свідчать про смерть в результаті ударів тупими і гострими предметами.

У той же час, фахівці Житомирського обласного архіву вже знайшли документи, які підтверджують початкову робочу версію про причетність до нелюдського знищення мирного населення членів більшовицьких "продзагонів" часів "воєнного комунізму".

 

"У період 1919-1921 років політика більшовиків була проста: забрати в селян і віддати робочим. Під час становлення радянської влади в Україні більшовики відправили так звані "продзагони", основним завданням яких був збір провіанту для армії.

Відповідно до тих документів, які вдалося знайти нашим архіваріусам, представників цих "продзагонів" присилали з Поволжя. Тож їм не було різниці кого вбивати – жінок чи дітей. Головне – виконати план. Основним завданням у них було вилучення зерна у населення", – розповів представник Житомирської обласної організації "Пошук" Андрій Савчук.

 

У той час, коли більшість чоловіків покидали свої домівки та йшли до повстанських загонів, у селах залишалися переважно жінки, діти, та люди похилого віку. 

"Людей вбивали без єдиної кулі. Чому? Мабуть тому, що "продзагони" були набрані із представників неслов’янських народів з території Росії та відрізнялися особливою жорстокістю при виконанні поставлених завдань. Майже на всіх черепах, які ми знайшли, присутні механічні прижиттєві пошкодження різними металевими предметами. Саме вони й призвели до смерті. Людей просто забивали сокирами, шаблями, кололи штиками", – пояснив археолог.

 

За даними пошуковців, вбитих селян поховали в старому окопі часів Першої світової війни неподалік старої школи. Після цього жодних згадок про них не було. Не було й інформації про якісь бої на території Шумська, тож версія залишається одна – масові вбивства мирного населення більшовиками.

 

"Про це взагалі ніхто не знав. Якби не випадок, то люди лежали б там ще невідомо скільки часу. Скільки їх поховано – поки що невідомо. Думаю, немало. За нашою інформацією, ці люди не були жителями самого Шумська. Швидше за все - це мешканці навколишніх сіл, адже старожили, які в той час мешкали у селищі, таких подій не пам’ятають", – пояснив пан Андрій.

Наразі ж, рештки тіл планують перепоховати на території Житомирського району.

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.